Вандетаніб

Вандетаніб — потужний інгібітор кількох рецепторних тирозинкіназ, що беруть участь у рості пухлини та утворенні кровоносних судин: рецептора 2 фактора росту ендотелію судин (VEGFR-2, також відомого як KDR), рецептора епідермального фактора росту (EGFR) і RET. Він також є субмікромолярним інгібітором VEGFR-3. Точний механізм дії при місцево поширеній або метастатичній медулярній карциномі щитоподібної залози (МКЩ) невідомий.

Механізм дії

• Інгібування VEGFR: у моделях ангіогенезу in vitro вандетаніб пригнічує стимульовані VEGF міграцію, проліферацію та виживання ендотеліальних клітин, а також утворення нових кровоносних судин.
• Інгібування EGFR: блокує тирозинкіназу рецептора EGF, яку стимулює EGF, у пухлинних та ендотеліальних клітинах і пригнічує in vitro EGFR-залежну проліферацію та виживання клітин.
• Інгібування RET: пригнічує RET дикого типу та більшість мутантних, активованих форм RET і значно пригнічує проліферацію клітинних ліній МКЩ in vitro.
• In vivo: у мишачих моделях ксенотрансплантатів зменшував пухлинний ангіогенез, проникність пухлинних судин і щільність пухлинних мікросудин та пригнічував ріст пухлини, зокрема ксенотрансплантатів МКЩ.
• Електрофізіологія серця: вандетаніб спричиняє залежне від концентрації подовження інтервалу QTc (див. «Особливі застереження»).

Фармакокінетика

• Всмоктування: повільне; максимальні концентрації в плазмі досягаються через 6 годин (медіана; діапазон 4–10 годин). При повторному прийомі вандетаніб накопичується приблизно у 8 разів, а рівноважний стан досягається приблизно через 2 місяці. Їжа не впливає на експозицію.
• Розподіл: зв’язується із сироватковим альбуміном людини та альфа-1-кислим глікопротеїном; зв’язування з білками in vitro становить близько 90 % (у середньому 93,7 % у зразках плазми пацієнтів у рівноважному стані). Об’єм розподілу становить близько 7 450 л.
• Метаболізм: у плазмі, сечі та калі виявляються незмінений вандетаніб і метаболіти — вандетаніб N-оксид та N-десметилвандетаніб; глюкуронідний кон’югат — мінорний метаболіт, що визначається лише в екскретах. N-десметилвандетаніб утворюється переважно за участю CYP3A4, а N-оксид — флавінвмісними монооксигеназами (FMO1 і FMO3). Вони циркулюють у концентраціях близько 11 % і 1,4 % від концентрації вандетанібу.
• Виведення: кліренс становить близько 13,2 л/год, період напіввиведення з плазми — близько 19 днів. За 21 день після одноразової дози радіоактивно міченого препарату виявлено близько 69 %: 44 % — з калом і 25 % — із сечею. Виведення повільне.
• Особливі групи пацієнтів: у добровольців експозиція підвищувалася до 1,5-, 1,6- і 2-кратної при легкому, помірному та тяжкому порушенні функції нирок відповідно. Порушення функції печінки не впливало на експозицію після одноразової дози, але дані в пацієнтів із рівнем білірубіну в сироватці більш ніж у 1,5 раза вище верхньої межі норми обмежені.

• Медулярна карцинома щитоподібної залози: агресивна та симптомна медулярна карцинома щитоподібної залози (МКЩ) з мутацією RET (Rearranged during Transfection) у пацієнтів із нерезектабельним місцево поширеним або метастатичним захворюванням.
• Дозволений до застосування в дорослих, дітей і підлітків віком 5 років і старше.
• Наявність мутації RET слід визначати за допомогою валідованого тесту до початку лікування, оскільки активність вважається недостатньою в пацієнтів без виявленої мутації RET.

• Гіперчутливість до діючої речовини або до будь-якої з допоміжних речовин.
• Вроджений синдром подовженого інтервалу QTc.
• Інтервал QTc понад 480 мс.
• Одночасне застосування з лікарськими засобами, про які відомо, що вони також подовжують інтервал QTc та/або спричиняють піруетну тахікардію (torsades de pointes): миш’як, цизаприд, еритроміцин внутрішньовенно (в/в), торемифен, мізоластин, моксифлоксацин, а також антиаритмічні засоби класів IA та III.
• Грудне вигодовування.

Найчастіше повідомлялося про діарею, висип, нудоту, артеріальну гіпертензію та головний біль. Наведені нижче частоти отримано в клінічних дослідженнях за участю пацієнтів із МКЩ та зі спонтанних повідомлень у постреєстраційний період.

Дуже часті (≥1/10): назофарингіт, бронхіт, інфекції верхніх дихальних шляхів, інфекції сечовивідних шляхів, зниження апетиту, гіпокальціємія, безсоння, депресія, головний біль, парестезія, дизестезія, запаморочення, нечіткість зору, структурна зміна рогівки (включно з відкладеннями в рогівці та помутнінням рогівки), подовження інтервалу QTc на ЕКГ, артеріальна гіпертензія, біль у животі, діарея, нудота, блювання, диспепсія, реакції фотосенсибілізації, висип та інші шкірні реакції (включно з акне, сухістю шкіри, дерматитом і свербежем), захворювання нігтів, протеїнурія, нефролітіаз, астенія, втомлюваність, біль, набряки.

Часті (≥1/100 до <1/10): пневмонія, сепсис, грип, цистит, синусит, ларингіт, фолікуліт, фурункул, грибкова інфекція, пієлонефрит, гіпотиреоз, гіпокаліємія, гіперкальціємія, гіперглікемія, зневоднення, гіпонатріємія, тривога, тремор, летаргія, втрата свідомості, порушення рівноваги, дисгевзія, порушення зору, бачення ореолів, фотопсія, глаукома, кон’юнктивіт, сухість очей, кератопатія, гіпертонічний криз, ішемічні цереброваскулярні стани, носова кровотеча, кровохаркання, пневмоніт, коліт, сухість у роті, стоматит, дисфагія, запор, гастрит, шлунково-кишкова кровотеча, холелітіаз, синдром долонно-підошовної еритродизестезії, алопеція, дизурія, гематурія, ниркова недостатність, полакіурія, імперативні позиви до сечовипускання, гарячка, підвищення АЛТ і АСТ, зниження маси тіла, підвищення креатиніну в крові.

Нечасті (≥1/1 000 до <1/100): апендицит, стафілококова інфекція, дивертикуліт, целюліт, абсцес черевної стінки, недостатність харчування, судоми, клонус, набряк головного мозку, катаракта, порушення акомодації, серцева недостатність, гостра серцева недостатність, порушення частоти та ритму серцевих скорочень, порушення серцевої провідності, шлуночкова аритмія та зупинка серця, дихальна недостатність, аспіраційна пневмонія, панкреатит, перитоніт, ілеус, перфорація кишечнику, нетримання калу, бульозний дерматит, хроматурія, анурія, порушення загоєння ран, підвищення гемоглобіну, підвищення амілази сироватки.

Частота невідома: артеріальні аневризми та розшарування, синдром Стівенса — Джонсона або токсичний епідермальний некроліз, мультиформна еритема, остеонекроз (включно з остеонекрозом щелепи).

Подовження інтервалу QTc — основна серйозна реакція: при дозі 300 мг на добу QTc понад 500 мс спостерігалося в 11 % пацієнтів у дослідженні III фази, а піруетна тахікардія (torsades de pointes) та шлуночкова тахікардія відзначалися нечасто. До інших серйозних реакцій належать серцева недостатність, тяжкі шкірні реакції (синдром Стівенса — Джонсона, токсичний епідермальний некроліз), інтерстиціальне захворювання легень, внутрішньочерепний крововилив, гіпертонічний криз, ниркова недостатність і остеонекроз.

• Лікарські засоби, що подовжують інтервал QTc: вандетаніб подовжує інтервал QTc, тому його поєднання з іншими лікарськими засобами, що подовжують QTc, або протипоказане, або не рекомендоване. Протипоказані: цизаприд, еритроміцин внутрішньовенно, торемифен, мізоластин, моксифлоксацин, миш’як, а також антиаритмічні засоби класів IA та III. Не рекомендовані: метадон, галоперидол, амісульприд, хлорпромазин, сульпірид, зуклопентиксол, галофантрин, пентамідин і люмефантрин. Якщо відповідної альтернативи немає, нерекомендоване поєднання можна застосовувати за додаткового ЕКГ-моніторингу інтервалу QTc, оцінювання електролітів і додаткового контролю при виникненні або посиленні діареї.
• Ондансетрон: у поєднанні з вандетанібом він мало впливав на рівні вандетанібу, але мав невеликий адитивний ефект близько 10 мс на подовження QTc. Поєднання не рекомендоване; якщо ондансетрон призначають, необхідно ретельніше контролювати електроліти сироватки та ЕКГ, а будь-яке відхилення — агресивно коригувати.
• Метформін (субстрат OCT2): вандетаніб інгібує OCT2. Експозиція метформіну (AUC) зросла на 74 %, максимальна концентрація — на 50 %, а його нирковий кліренс знизився на 52 %. Рекомендується клінічний та/або лабораторний контроль, при цьому може знадобитися нижча доза метформіну.
• Дигоксин (субстрат P-gp): AUC дигоксину зросла на 23 %, а максимальна концентрація — на 29 %. Брадикардитичний ефект дигоксину також може підвищувати ризик подовження QTc та піруетної тахікардії (torsades de pointes). Рекомендується клінічний (наприклад, ЕКГ) та/або лабораторний контроль, при цьому може знадобитися нижча доза дигоксину.
• Інші субстрати P-gp: рекомендується клінічний контроль при застосуванні таких препаратів, як дабігатран.
• Сильні індуктори CYP3A4: рифампіцин знижував експозицію вандетанібу на 40 %. Сильних індукторів CYP3A4 (таких як рифампіцин, звіробій, карбамазепін і фенобарбітал) слід уникати.
• Інгібітори CYP3A4 та препарати, що знижують кислотність: потужний інгібітор CYP3A4 ітраконазол не мав клінічно значущого впливу на експозицію вандетанібу. Омепразол знижував максимальну концентрацію на 15 % без зміни AUC, а ранітидин не мав ефекту, тому змінювати дозу не потрібно ні в одному з випадків.
• Антагоністи вітаміну K: через високу варіабельність антикоагулянтної відповіді в онкологічних пацієнтів при застосуванні антагоніста вітаміну K рекомендується частіший контроль МНВ.
• Їжа: вандетаніб можна приймати незалежно від прийому їжі. Грейпфрутовий сік інгібує CYP3A4, і його іноді не рекомендують, але в дослідженні, описаному в SmPC, сильний інгібітор CYP3A4 ітраконазол не мав клінічно значущого впливу на експозицію вандетанібу.

Лікування повинен розпочинати і контролювати лікар, що має досвід лікування МКЩ, застосування протипухлинних лікарських засобів та оцінювання електрокардіограми (ЕКГ). Наявність мутації RET слід визначати за допомогою валідованого тесту до початку лікування; за можливості зразки тканини слід брати на початку лікування, а не під час встановлення діагнозу. Вандетаніб приймають внутрішньо.

Рекомендована доза для дорослих

• 300 мг один раз на добу, незалежно від прийому їжі, приблизно в один і той самий час щодня. Лікування можна продовжувати до прогресування захворювання або доти, доки користь більше не перевищує ризики, при цьому тяжкість небажаних явищ зіставляють зі ступенем клінічної стабілізації пухлини.
• Корекція дози: перед початком лікування ретельно оцінити інтервал QTc. При токсичності 3-го ступеня за CTCAE або вище чи при подовженні QTc припинити прийом вандетанібу щонайменше тимчасово і відновити його в зниженій дозі після того, як токсичність зникне або зменшиться до 1-го ступеня за CTCAE. Дозу 300 мг можна знизити до 200 мг (дві таблетки по 100 мг), а потім за потреби до 100 мг. Через період напіввиведення 19 днів небажані реакції, зокрема подовжений інтервал QTc, можуть минати не одразу, тому пацієнта необхідно належним чином спостерігати.

Діти та підлітки (від 5 до 18 років)

Дозування ґрунтується на площі поверхні тіла (ППТ). Пацієнтам і особам, які доглядають за ними, необхідно видати посібник із дозування та повідомити правильну дозу при першому призначенні та після кожної корекції дози. Таблиця дозування з SmPC (ППТ, початкова доза, підвищення через 8 тижнів за доброї переносимості та зниження) має такий вигляд:

• ППТ від 0,7 до менше 0,9 м²: початок — 100 мг через день; підвищення до 100 мг щодня; нижчий ступінь не вказано.
• ППТ від 0,9 до менше 1,2 м²: початок — 100 мг щодня; підвищення до 7-денної схеми: 100, 200, 100, 200, 100, 200 і 100 мг; зниження до 100 мг через день.
• ППТ від 1,2 до менше 1,6 м²: початок із 7-денної схеми (100-200-100-200-100-200-100 мг); підвищення до 200 мг щодня; зниження до 100 мг щодня.
• ППТ 1,6 м² або більше: початок — 200 мг щодня; підвищення до 300 мг щодня; зниження до 7-денної схеми (100-200-100-200-100-200-100 мг).
• Дози понад 150 мг/м² у педіатричних дослідженнях не застосовувалися. Пацієнт, якому потрібне зниження дози, має припинити прийом вандетанібу щонайменше на тиждень, а потім відновити його в зниженій дозі після повного одужання.
• При токсичності 3-го ступеня за CTCAE або вище чи при подовженні QTc припинити прийом щонайменше тимчасово і відновити в зниженій дозі, коли токсичність зникне або зменшиться до 1-го ступеня. Пацієнт, який отримував підвищену дозу, відновлює прийом із початкової дози. Якщо виникає ще одна така подія, прийом тимчасово припиняють і відновлюють у зниженій дозі; якщо виникає наступна подія, прийом припиняють назавжди.
• Вандетаніб не слід призначати дітям віком до 5 років. Досвіду застосування в дітей віком до 9 років зі спадковою МКЩ немає.

Особливі групи пацієнтів

• Пацієнти літнього віку: корекція початкової дози не потрібна; клінічні дані в пацієнтів віком понад 75 років обмежені.
• Порушення функції нирок (дорослі): при легкому порушенні початкову дозу не змінюють. При помірному порушенні (кліренс креатиніну від 30 до менше 50 мл/хв) початкову дозу слід знизити до 200 мг, хоча безпеку та ефективність дози 200 мг не встановлено; інтервал QT необхідно ретельно контролювати. При тяжкому порушенні (кліренс менше 30 мл/хв) не рекомендується. Діти: досвіду немає; при легкому порушенні змін немає, при помірному порушенні — знижена доза з педіатричної таблиці, при тяжкому порушенні не рекомендується.
• Порушення функції печінки: не рекомендується дорослим і дітям, оскільки дані обмежені, а безпеку та ефективність не встановлено. У SmPC це визначається рівнем білірубіну в сироватці більш ніж у 1,5 раза вище верхньої межі референтного діапазону (не застосовується при хворобі Жильбера) та рівнем АЛТ, АСТ або ЛФ більш ніж у 2,5 раза вище цієї межі або більш ніж у 5,0 раза вище, якщо лікар вважає це пов’язаним із метастазами в печінці. Фармакокінетичні дані, отримані у добровольців, свідчать про відсутність потреби змінювати початкову дозу при легкому, помірному або тяжкому порушенні функції печінки.

Пропущена доза

Прийняти препарат, щойно пацієнт згадає. Якщо до наступного прийому залишилося менше 12 годин, пропущену дозу не приймати. Ніколи не приймати подвійну дозу, щоб компенсувати забуту.

Пацієнти, які не можуть ковтати таблетки

Таблетки вандетанібу можна розчинити (диспергувати) в половині склянки негазованої питної води; жодну іншу рідину використовувати не можна. Опустити таблетку у воду, не подрібнюючи, перемішувати до диспергування (близько 10 хвилин) і одразу випити отриману дисперсію. Залишок у склянці змішати з половиною склянки води і також випити. Рідину можна також вводити через назогастральний зонд або гастростомічну трубку.

Вибір пацієнтів

Через ризики лікування слід обмежувати пацієнтами, які дійсно його потребують, тобто з симптомним і агресивним перебігом захворювання. Самого лише симптомного захворювання або самого лише прогресуючого захворювання недостатньо. Зміни рівнів кальцитоніну (CTN) і раково-ембріонального антигена (РЕА), а також об’єму пухлини в період динамічного спостереження можуть допомогти визначити оптимальний момент для початку лікування. Користь у пацієнтів із CTN нижче 500 пг/мл не встановлена, тому застосування в таких пацієнтів слід ретельно зважити.

Подовження інтервалу QTc та піруетна тахікардія (torsades de pointes)

• Виразність ефекту: вандетаніб у дозі 300 мг пов’язаний зі значним залежним від концентрації подовженням QTc (у середньому 28 мс, медіана 35 мс). Перші подовження найчастіше виникали протягом перших 3 місяців, але продовжували з’являтися й пізніше, а період напіввиведення 19 днів робить це особливо проблематичним. Подовження QTc понад 500 мс спостерігалося в 11 % пацієнтів у дослідженні III фази і, ймовірно, залежить від дози. Піруетна тахікардія (torsades de pointes) і шлуночкова тахікардія нечасто відзначалися при дозі 300 мг на добу; за порушення балансу електролітів ризик може бути вищим.
• Коли не починати лікування: лікування не можна розпочинати в пацієнтів, у яких інтервал QTc на ЕКГ перевищує 480 мс, а вандетаніб не слід призначати пацієнтам із піруетною тахікардією (torsades de pointes) в анамнезі. Препарат не вивчали в пацієнтів зі шлуночковими аритміями або нещодавнім інфарктом міокарда.
• Графік спостереження: ЕКГ і визначення калію, кальцію, магнію та тиреотропного гормону (ТТГ) у сироватці слід виконати вихідно, через 1, 3, 6 і 12 тижнів після початку лікування та далі кожні 3 місяці щонайменше протягом року. Той самий графік застосовується після зниження дози через подовження QTc і після перерви в прийомі понад два тижні. ЕКГ і аналізи крові слід також виконувати за клінічними показаннями, а частий ЕКГ-контроль QTc необхідно продовжувати.
• Електроліти: рівні калію, магнію та кальцію в сироватці слід підтримувати в межах норми. Додатковий контроль QTc, електролітів і функції нирок необхідний особливо при діареї, посиленні діареї або зневодненні, порушенні балансу електролітів та/або порушенні функції нирок.
• Якщо QTc збільшується: якщо QTc помітно збільшується, але залишається нижче 500 мс, слід звернутися по пораду до кардіолога. Пацієнт з одноразовим значенням QTc 500 мс або більше має припинити прийом вандетанібу. Прийом можна відновити в зниженій дозі після підтвердження того, що QTc повернувся до вихідного (до лікування) значення, а порушення балансу електролітів усунено.
• Інші лікарські засоби, що подовжують QTc: див. «Лікарські взаємодії»; їх застосування або протипоказане, або не рекомендоване.

Настанови для лікарів і картка пацієнта

Усі лікарі, які призначають Caprelsa, мають бути ознайомлені з інформацією для лікарів і настановами щодо ведення пацієнтів. Лікар, який призначає препарат, має обговорити з пацієнтом ризики терапії Caprelsa. Пацієнту при кожному призначенні видають картку пацієнта.

Інші застереження

• Синдром задньої оборотної енцефалопатії (PRES): нечасто спостерігався при застосуванні вандетанібу в комбінації з хіміотерапією, а також при монотерапії вандетанібом. Його слід розглядати в будь-якого пацієнта з судомами, головним болем, порушеннями зору, сплутаністю свідомості або зміною психічного стану; МРТ головного мозку необхідно виконати будь-якому пацієнту із судомами, сплутаністю свідомості або зміненим психічним статусом.
• Тяжкі шкірні реакції: повідомлялося про токсичний епідермальний некроліз і синдром Стівенса — Джонсона, які можуть бути небезпечними для життя або смертельними. Пацієнтів слід інформувати про ознаки та симптоми при призначенні й ретельно спостерігати. За підозри на будь-яке з цих станів вандетаніб скасувати та направити пацієнта до спеціалізованого відділення; після підтвердження припинити прийом назавжди й розглянути альтернативне лікування. Виникають реакції фотосенсибілізації: на сонці слід носити захисний одяг та/або користуватися сонцезахисними засобами. Легкі та помірні шкірні реакції можна коригувати симптоматично, а також зниженням дози або перервою в прийомі.
• Діарея: рекомендуються звичайні протидіарейні засоби; частіше контролювати QTc та електроліти. При тяжкій діареї (3-го або 4-го ступеня за CTCAE) вандетаніб скасувати до покращення, потім відновити в зниженій дозі.
• Кровотеча: дотримуватися обережності в пацієнтів із метастазами в головний мозок, оскільки повідомлялося про внутрішньочерепний крововилив.
• Серцева недостатність: спостерігалася, в окремих випадках зі смертельним наслідком, і після скасування може бути незворотною. Може знадобитися тимчасове або постійне скасування препарату.
• Артеріальна гіпертензія: зокрема гіпертонічний криз. Контролювати артеріальний тиск; якщо його не вдається контролювати медикаментозно, не відновлювати прийом, доки тиск не буде під контролем. Може знадобитися зниження дози.
• Загоєння ран: порушення загоєння ран може виникати при застосуванні препаратів, що інгібують сигнальний шлях VEGF. Розглянути можливість перерви в прийомі вандетанібу щонайменше за 4 тижні до планового хірургічного втручання; рішення про відновлення після великої операції має ґрунтуватися на клінічній оцінці адекватного загоєння рани.
• Остеонекроз: повідомлялося про випадки, зокрема остеонекроз щелепи, деякі — в пацієнтів, які отримували антирезорбтивну терапію кісткової тканини. Перед початком лікування та періодично слід проводити огляд ротової порожнини; пацієнтів слід проконсультувати щодо гігієни ротової порожнини. За можливості призупиняти прийом вандетанібу щонайменше за 4 тижні до планового стоматологічного хірургічного втручання або інвазивних стоматологічних процедур, особливо при застосуванні таких засобів, як бісфосфонати, і розглянути його скасування у разі розвитку остеонекрозу.
• Аневризми та розшарування артерій: інгібітори сигнального шляху VEGF можуть сприяти їх розвитку як при артеріальній гіпертензії, так і без неї. Перед початком лікування ретельно оцінити ризик у пацієнтів із факторами ризику, такими як артеріальна гіпертензія або аневризма в анамнезі.
• Ниркова недостатність: про неї повідомлялося; може знадобитися переривання прийому, корекція дози або скасування препарату. Експозиція підвищена при порушенні функції нирок (див. «Особливі групи пацієнтів»). Інформації щодо термінальної стадії ниркової недостатності, яка потребує діалізу, немає.
• Аланінамінотрансфераза: підвищення часті. Більшість минають на тлі продовження лікування, решта — після перерви на 1–2 тижні; рекомендується періодичний контроль.
• Інтерстиціальне захворювання легень: у деяких випадках зі смертельним наслідком. При появі задишки, кашлю та гарячки припинити прийом вандетанібу й негайно провести обстеження; при підтвердженні інтерстиціального захворювання легень припинити прийом назавжди.
• Індуктори CYP3A4: уникати сильних індукторів (таких як рифампіцин, звіробій, карбамазепін і фенобарбітал).
• Діти: у всіх дітей і підлітків у педіатричному дослідженні на тлі вандетанібу спостерігався лінійний ріст, проте даних про довгострокову безпеку в дітей немає.

Вагітність, годування груддю та фертильність

• Контрацепція: жінки репродуктивного віку та чоловіки зі збереженою фертильністю мають використовувати ефективну контрацепцію під час лікування та щонайменше чотири місяці після останньої дози.
• Вагітність: дані обмежені. У щурів вандетаніб мав значний вплив на всі стадії репродукції самиць. Жінку, яка отримує лікування під час вагітності або завагітніла на тлі лікування, слід попередити про можливість аномалій розвитку плода або втрати вагітності. Вагітній жінці лікування слід продовжувати, лише якщо очікувана користь для матері перевищує ризик для плода.
• Годування груддю: протипоказано. Даних у жінок, які годують груддю, немає, але вандетаніб та/або його метаболіти проникають у молоко щурів.
• Фертильність: даних у людини немає. Дослідження на тваринах свідчать, що вандетаніб може погіршувати фертильність у самців і самиць. Вплив на репродуктивну функцію в дітей невідомий.

Вплив на здатність керувати транспортними засобами

Досліджень впливу на здатність керувати транспортними засобами та працювати з механізмами не проводилося. Повідомлялося про втомлюваність і нечіткість зору, і пацієнтам із такими симптомами слід дотримуватися обережності при керуванні транспортними засобами або роботі з механізмами.

Таблетки Caprelsa не зберігати при температурі вище 30 °C. Вони постачаються в блістерах із ПВХ/ПВДХ/алюмінію, запечатаних алюмінієвою фольгою, по 30 таблеток, вкритих плівковою оболонкою, в упаковці.

4 роки.

Лише за рецептом (Rx). Лікування розпочинає і контролює лікар, що має досвід лікування МКЩ, застосування протипухлинних лікарських засобів та оцінювання ЕКГ. Таблетки вандетанібу приймають удома, тому їх постачають пацієнту або клініці, що проводить лікування, за рецептом. Пацієнту при кожному призначенні видають картку пацієнта, а педіатричним пацієнтам та особам, які доглядають за ними, видають посібник із дозування.