Тремелімумаб

Тремелімумаб — повністю людське моноклональне антитіло IgG2, яке отримують методом рекомбінантної ДНК у клітинах мишачої мієломи і яке блокує рецептор імунної контрольної точки CTLA-4 (цитотоксичний Т-лімфоцит-асоційований антиген 4). CTLA-4 міститься переважно на Т-лімфоцитах, де обмежує їх активацію. Його блокування посилює активацію Т-клітин і зміцнює протипухлинну відповідь. Тремелімумаб завжди застосовують разом із дурвалумабом — інгібітором PD-L1.

Механізм дії

• Роль CTLA-4: коли CTLA-4 зв’язується зі своїми лігандами CD80 і CD86, він обмежує активацію ефекторних Т-клітин, головним чином обмежуючи костимулювальний сигнал, що передається через CD28.
• Блокада: тремелімумаб — селективне антитіло, що блокує взаємодію CTLA-4 з CD80 і CD86. Це посилює активацію та проліферацію Т-клітин, збільшує різноманітність Т-клітин і посилює протипухлинну активність.
• Лабораторні дані: він зв’язується з CTLA-4 людини з високою селективністю та субнаномолярною афінністю. У тестах на клітинах крові він дозозалежно підвищував вироблення інтерлейкіну-2 і посилював проліферацію ефекторних Т-клітин.
• З дурвалумабом: поєднання інгібітора CTLA-4 з інгібітором PD-L1 призводило до кращих протипухлинних відповідей при метастатичному недрібноклітинному раку легені та при гепатоцелюлярній карциномі.

Фармакокінетика

• Пропорційність дозі: вивчали в дозах від 75 мг до 750 мг або 10 мг/кг при внутрішньовенному введенні кожні 4 або 12 тижнів, а також у вигляді одноразової дози 300 мг. Експозиція зростала пропорційно дозі (лінійна фармакокінетика) починаючи з 75 мг, а рівноважний стан досягався приблизно через 12 тижнів.
• Розподіл: у популяційному аналізі 1 605 пацієнтів розрахунковий об’єм розподілу становив 6,33 л.
• Елімінація: розрахунковий кліренс 0,309 л/добу, термінальний період напіввиведення близько 14,2 доби. Як і інші антитіла, він виводиться шляхом катаболізму білків через ретикулоендотеліальну систему або за допомогою опосередкованої мішенню елімінації, тому метаболічні взаємодії не очікуються.
• Особливі групи пацієнтів: вік (18–87 років), маса тіла (34–149 кг), стать, раса, статус за ECOG/ВООЗ, тип пухлини, рівні альбуміну, ЛДГ і креатиніну та статус антилікарських антитіл не мали клінічно значущого впливу на експозицію. Легке та помірне порушення функції нирок також не мало клінічно значущого впливу. Вплив тяжкого порушення функції нирок (кліренс креатиніну від 15 до 29 мл/хв) невідомий, але антитіла IgG здебільшого не виводяться нирками, тому зміна функції нирок, як очікується, не змінить експозицію.
• Імуногенність: за об’єднаними даними, у 12,1 % із 2 075 пацієнтів, придатних до оцінки (252 пацієнти), під час лікування утворилися антилікарські антитіла. Вони не мали помітного впливу на фармакокінетику чи безпеку.

Обидва дозволені застосування — комбінації, що включають дурвалумаб.

• Гепатоцелюлярна карцинома (ГЦК): у комбінації з дурвалумабом для терапії першої лінії в дорослих із поширеною або нерезектабельною гепатоцелюлярною карциномою.
• Недрібноклітинний рак легені (НДРЛ): у комбінації з дурвалумабом і хіміотерапією на основі препаратів платини для терапії першої лінії в дорослих із метастатичним недрібноклітинним раком легені без активувальних мутацій EGFR та ALK-позитивних мутацій.

• Гіперчутливість до діючої речовини або до будь-якої з допоміжних речовин.

Дані щодо безпеки отримано в 462 пацієнтів із гепатоцелюлярною карциномою, які отримали одноразову дозу 300 мг тремелімумабу з дурвалумабом (режим ГЦК), і в 330 пацієнтів із метастатичним недрібноклітинним раком легені, які отримали 75 мг з дурвалумабом і хіміотерапією на основі препаратів платини (режим НДРЛ). Найчастішими реакціями (понад 10 %) були висип (32,5 %), свербіж (25,5 %), діарея (25,3 %) і біль у животі (19,7 %) при режимі ГЦК, а також анемія (49,7 %), нудота (41,5 %), нейтропенія (41,2 %), втомлюваність (36,1 %) і зниження апетиту (28,2 %) при режимі НДРЛ. Якщо за двома режимами реакція належить до різних категорій частоти, нижче вказано вищу; режим указано в дужках, якщо він стосується лише одного з них.

Дуже часті (≥1/10): інфекції верхніх дихальних шляхів (НДРЛ), пневмонія (НДРЛ), анемія (НДРЛ), нейтропенія (НДРЛ), тромбоцитопенія (НДРЛ), лейкопенія (НДРЛ), гіпотиреоз, зниження апетиту (НДРЛ), кашель або продуктивний кашель, нудота (НДРЛ), діарея, запор (НДРЛ), блювання (НДРЛ), біль у животі (ГЦК), підвищення активності аспартатамінотрансферази або аланінамінотрансферази, алопеція (НДРЛ), висип, свербіж, артралгія (НДРЛ), втомлюваність (НДРЛ), гарячка, периферичні набряки (ГЦК).

Часті (≥1/100 до <1/10): грип, кандидоз ротової порожнини (НДРЛ), інфекції зубів і м’яких тканин ротової порожнини (ГЦК), фебрильна нейтропенія (НДРЛ), панцитопенія (НДРЛ), гіпертиреоз, надниркова недостатність, гіпофізит або гіпопітуїтаризм (НДРЛ), тиреоїдит, периферична нейропатія (НДРЛ), пневмоніт, дисфонія (НДРЛ), стоматит (НДРЛ), підвищення активності амілази, підвищення активності ліпази, коліт, панкреатит, гепатит, дерматит (ГЦК), нічна пітливість (ГЦК), міалгія, підвищення рівня креатиніну в крові, дизурія, інфузійна реакція.

Нечасті (≥1/1 000 до <1/100): імунна тромбоцитопенія, цукровий діабет 1 типу, нецукровий діабет (НДРЛ), увеїт (НДРЛ), енцефаліт (НДРЛ), міастенія гравіс (ГЦК), менінгіт (ГЦК), міокардит, інтерстиційне захворювання легень, перфорація товстої кишки, пемфігоїд, міозит, поліміозит, імуноопосередкований артрит, ревматична поліміалгія (ГЦК), нефрит, неінфекційний цистит (НДРЛ).

Рідкісні (≥1/10 000 до <1/1 000): синдром Гієна — Барре, перфорація кишківника, целіакія.

Частота невідома: поперечний мієліт.

Можливі серйозні імуноопосередковані реакції. За об’єднаними даними 2 280 пацієнтів, які отримували тремелімумаб і дурвалумаб, імуноопосередкований пневмоніт виник у 3,8 % (з летальним наслідком у 0,3 %), гепатит — у 3,5 %, коліт або діарея — у 7,3 %, гіпотиреоз — у 9,2 %, висип або дерматит — у 4,9 %. Більшість цих реакцій, зокрема серйозні, минули на тлі відповідного медичного лікування або після скасування тремелімумабу. Найчастішими серйозними реакціями були коліт (2,6 %), діарея (2,4 %) і пневмонія (2,2 %) при режимі ГЦК, а також пневмонія (11,5 %), анемія (5,5 %), тромбоцитопенія (3 %), коліт, діарея та гарячка (по 2,4 %) і фебрильна нейтропенія (2,1 %) при режимі НДРЛ. Небажані реакції призвели до остаточного припинення лікування у 6,5 % пацієнтів із ГЦК (найчастіше гепатит, 1,5 %) і у 4,5 % пацієнтів із НДРЛ (найчастіше пневмонія, 1,2 %, і коліт, 0,9 %).

Формальних досліджень фармакокінетичної взаємодії з тремелімумабом не проводили. Оскільки він виводиться шляхом катаболізму білків через ретикулоендотеліальну систему або за допомогою опосередкованої мішенню елімінації, метаболічні взаємодії не очікуються.

• Системні кортикостероїди та імуносупресанти до початку лікування: не рекомендуються до початку застосування тремелімумабу, за винятком фізіологічних доз системних кортикостероїдів (до 10 мг/добу преднізону або еквівалента), оскільки вони можуть впливати на його фармакодинамічну активність та ефективність.
• Після початку лікування: системні кортикостероїди та інші імуносупресанти можна застосовувати для лікування небажаних реакцій, пов’язаних з імунною системою.
• Дурвалумаб і препарати хіміотерапії: у дослідженні POSEIDON клінічно значущих фармакокінетичних взаємодій між тремелімумабом, дурвалумабом, наб-паклітакселом, гемцитабіном, пеметрекседом, карбоплатином або цисплатином, що застосовувалися разом, не було.

Лікування має бути розпочате та проводитися під наглядом лікаря, який має досвід лікування онкологічних захворювань. Тремелімумаб вводять лише у вигляді внутрішньовенної інфузії протягом 1 години після розведення (інструкції з приготування наведено в розділі 6.6 SmPC). Його завжди комбінують з дурвалумабом, а при раку легені — з хіміотерапією на основі препаратів платини; у SmPC цих препаратів наведено їхні власні відомості щодо дозування.

Рекомендована доза

• Поширена або нерезектабельна гепатоцелюлярна карцинома: 300 мг одноразово разом з дурвалумабом 1 500 мг у циклі 1, день 1, потім дурвалумаб як монотерапія кожні 4 тижні до прогресування захворювання або неприйнятної токсичності. Пацієнти з масою тіла 40 кг або менше отримують дозу з розрахунку на масу тіла, еквівалентну 4 мг/кг, доки їхня маса тіла не перевищить 40 кг.
• Метастатичний недрібноклітинний рак легені: 75 мг з дурвалумабом 1 500 мг і хіміотерапією на основі препаратів платини кожні 3 тижні (21 день) протягом 4 циклів (12 тижнів). Після хіміотерапії препаратами платини дурвалумаб 1 500 мг вводять кожні 4 тижні разом із підтримувальною терапією пеметрекседом (залежно від гістологічного типу) кожні 4 тижні. П’яту дозу тремелімумабу 75 мг вводять на 16-му тижні разом з дозою 6 дурвалумабу, максимум до 5 доз. Пацієнти можуть отримати менше п’яти доз у разі прогресування захворювання або неприйнятної токсичності. Пацієнти з масою тіла 34 кг або менше отримують дозу з розрахунку на масу тіла, еквівалентну 1 мг/кг, доки їхня маса тіла не перевищить 34 кг.
• Примітки щодо раку легені: підтримувальну терапію пеметрекседом розглядають для пацієнтів із неплоскоклітинними пухлинами, які отримували пеметрексед з карбоплатином або цисплатином на етапі хіміотерапії. У разі затримки доз п’яту дозу можна ввести після 16-го тижня разом з дурвалумабом. Якщо проведено менше 4 циклів хіміотерапії на основі препаратів платини, решту доз тремелімумабу (до загальної кількості 5) вводять разом з дурвалумабом у фазі після терапії препаратами платини.
• Дурвалумаб при низькій масі тіла: пацієнти з масою тіла 30 кг або менше отримують дурвалумаб у дозі з розрахунку на масу тіла, еквівалентній 20 мг/кг, доки їхня маса тіла не перевищить 30 кг.

Порядок інфузій

• Рак печінки: тремелімумаб вводять окремою інфузією перед дурвалумабом того ж дня.
• Рак легені: у день введення спочатку тремелімумаб, потім дурвалумаб, потім хіміотерапія на основі препаратів платини (або підтримувальна терапія пеметрекседом на 16-му тижні). Кожен препарат вводять окремою інфузією з власним пакетом для інфузії та фільтром; тремелімумаб і дурвалумаб вводять кожен протягом 1 години.
• Інтервали в циклі 1: дурвалумаб починають приблизно через 1 годину (максимум 2 години) після завершення інфузії тремелімумабу, а хіміотерапію — приблизно через 1 годину (максимум 2 години) після завершення інфузії дурвалумабу. Якщо в циклі 1 немає клінічно значущих застережень, наступні дози дурвалумабу можна вводити одразу після тремелімумабу на розсуд лікаря, а інтервал перед хіміотерапією можна скоротити до 30 хвилин.

Корекція дози при побічних ефектах

Збільшення або зменшення дози не рекомендується. Натомість лікування призупиняють або припиняють залежно від типу та ступеня тяжкості реакції (таблиця 2 у SmPC). Коротко:

• Пневмоніт або інтерстиційне захворювання легень: призупинити при ступені 2; остаточно відмінити при ступені 3 або 4.
• Гепатит: призупинити при АЛТ або АСТ вище 3 і до 5 разів від верхньої межі норми (ВМН) або при загальному білірубіні вище 1,5 і до 3 разів від ВМН. При АЛТ або АСТ вище 5 і до 10 разів від ВМН призупинити дурвалумаб і за потреби остаточно відмінити тремелімумаб. Остаточно відмінити при АЛТ або АСТ вище 3 разів від ВМН з білірубіном вище 2 разів від ВМН або при АЛТ або АСТ вище 10 разів від ВМН чи білірубіні вище 3 разів від ВМН. При гепатоцелюлярній карциномі або ураженні печінки застосовуються окремі порогові значення, засновані на вихідних показниках; див. SmPC.
• Коліт або діарея: призупинити при ступені 2; остаточно відмінити при ступені 3 або 4 та при перфорації кишківника будь-якого ступеня. При ступені 3 тремелімумаб скасовують остаточно, але дурвалумаб можна відновити після розв’язання події.
• Ендокринні реакції: при гіпертиреозі, тиреоїдиті, недостатності надниркових залоз і гіпофізиті або гіпопітуїтаризмі ступеня 2–4 призупинити до клінічної стабілізації. При гіпотиреозі або цукровому діабеті 1 типу змін не потрібно.
• Нефрит: призупинити при ступені 2 (креатинін сироватки вище 1,5 і до 3 разів від ВМН або вихідного значення); остаточно відмінити при ступені 3 або 4.
• Висип або дерматит (включно з пемфігоїдом): призупинити при ступені 2 тривалістю понад 1 тиждень або при ступені 3; остаточно відмінити при ступені 4.
• Міокардит, міастенія гравіс, енцефаліт, синдром Гієна — Барре: остаточно відмінити при ступенях 2–4. Поперечний мієліт: остаточно відмінити при будь-якому ступені. Менінгіт: призупинити при ступені 2, остаточно відмінити при ступені 3 або 4.
• Міозит, поліміозит, рабдоміоліз: призупинити при ступені 2 або 3 (остаточно відмінити, якщо за 30 днів не настало поліпшення до ступеня 1 або є ознаки дихальної недостатності); остаточно відмінити при ступені 4.
• Інфузійні реакції: при ступені 1 або 2 перервати або сповільнити інфузію; при ступені 3 або 4 остаточно відмінити.
• Інші імуноопосередковані реакції (зокрема імунна тромбоцитопенія, панкреатит, неінфекційний цистит, імуноопосередкований артрит, увеїт і ревматична поліміалгія): призупинити при ступені 2 або 3; остаточно відмінити при ступені 4.
• Реакції, не опосередковані імунною системою: призупинити при ступені 2 або 3 до ступеня 1 або вихідного рівня; остаточно відмінити при ступені 4 (при лабораторних відхиленнях ступеня 4 рішення залежить від супутніх клінічних ознак і клінічної оцінки).
• Відновлення: після призупинення тремелімумаб та/або дурвалумаб можна відновити протягом 12 тижнів, якщо реакція зменшилася до ступеня 1 або нижче, а дозу кортикостероїду знижено до 10 мг/добу преднізону або еквівалента чи менше. Обидва препарати остаточно скасовують при повторних реакціях ступеня 3.

Особливі групи пацієнтів

• Особи літнього віку: корекція дози не потрібна для пацієнтів віком 65 років і старше. Дані щодо пацієнтів віком 75 років і старше з метастатичним недрібноклітинним раком легені обмежені.
• Порушення функції нирок: корекція дози не потрібна при легкому або помірному порушенні. Дані при тяжкому порушенні надто обмежені, щоб робити висновки.
• Порушення функції печінки: корекція дози не потрібна при легкому або помірному порушенні. Тремелімумаб не вивчали при тяжкому порушенні функції печінки.
• Діти та підлітки: безпека й ефективність у віці до 18 років при гепатоцелюлярній карциномі та недрібноклітинному раку легені не встановлені, дані відсутні. Поза межами дозволених показань тремелімумаб з дурвалумабом вивчали в дітей віком від 1 до 17 років із нейробластомою, солідними пухлинами та саркомою, але результати не дали змоги дійти висновку, що користь перевищує ризики.

Імуноопосередковані небажані реакції

Тремелімумаб з дурвалумабом може спричиняти імуноопосередковані реакції в багатьох органах. У разі підозри на такі реакції слід підтвердити причину та виключити інші причини. Залежно від тяжкості лікування призупиняють і призначають кортикостероїди; після поліпшення реакції до ступеня 1 або нижче дозу кортикостероїду знижують поступово протягом щонайменше 1 місяця. Якщо реакція погіршується або не поліпшується, можна розглянути вищу дозу кортикостероїду та/або додатковий системний імуносупресант.

• Пневмоніт: контролювати симптоми; підтвердити візуалізацією та виключити інфекцію. Ступінь 2: преднізон 1–2 мг/кг/добу або еквівалент, потім поступове зниження дози. Ступінь 3 або 4: метилпреднізолон 2–4 мг/кг/добу або еквівалент, потім поступове зниження дози.
• Гепатит: визначати АЛТ, АСТ, загальний білірубін і лужну фосфатазу до початку лікування та перед кожною інфузією. Кортикостероїди (преднізон 1–2 мг/кг/добу або еквівалент, потім поступове зниження дози) при будь-якому ступені.
• Коліт і перфорація кишківника: контролювати коліт, діарею та перфорацію; кортикостероїди (преднізон 1–2 мг/кг/добу або еквівалент, потім поступове зниження дози) при ступенях 2–4. У разі підозри на перфорацію кишківника будь-якого ступеня необхідно негайно проконсультуватися з хірургом.
• Ендокринні реакції: перевіряти функцію щитоподібної залози до лікування та періодично під час лікування; замісна терапія тиреоїдними гормонами при гіпотиреозі ступеня 2–4 та симптоматичне лікування гіпертиреозу або тиреоїдиту ступеня 2–4. Недостатність надниркових залоз і гіпофізит або гіпопітуїтаризм: кортикостероїди з подальшим поступовим зниженням дози, замісна гормональна терапія за клінічними показаннями. Цукровий діабет 1 типу може вперше проявитися діабетичним кетоацидозом, який може бути смертельним у разі несвоєчасного виявлення; інсулін призначають за клінічними показаннями.
• Нефрит: контролювати функцію нирок до лікування та періодично під час лікування; кортикостероїди при ступенях 2–4.
• Висип і дерматит: при застосуванні інгібіторів PD-1 і CTLA-4 повідомляли про синдром Стівенса — Джонсона та токсичний епідермальний некроліз. Кортикостероїди при ступені 2 тривалістю понад 1 тиждень і при ступенях 3–4.
• Міокардит: може бути смертельним. Кортикостероїди (преднізон 2–4 мг/кг/добу або еквівалент, потім поступове зниження дози) при ступенях 2–4; якщо поліпшення немає протягом 2–3 днів, негайно починають додаткову імуносупресивну терапію, а зниження дози починають при розв’язанні та продовжують щонайменше 1 місяць.
• Панкреатит: контролювати ознаки та симптоми.
• Інші реакції: спостерігалися міастенія гравіс, поперечний мієліт, міозит, поліміозит, рабдоміоліз, менінгіт, енцефаліт, синдром Гієна — Барре, імунна тромбоцитопенія, неінфекційний цистит, імуноопосередкований артрит, увеїт і ревматична поліміалгія. Кортикостероїди (преднізон 1–2 мг/кг/добу або еквівалент, потім поступове зниження дози) при ступенях 2–4.

Інфузійні реакції

Контролювати ознаки та симптоми; повідомляли про тяжкі інфузійні реакції. При ступені 1 або 2 можна розглянути премедикацію для запобігання подальшим реакціям. Реакції ступеня 3 або 4 лікують відповідно до стандартів закладу та клінічних настанов.

Простежуваність

Щоб поліпшити простежуваність біологічних лікарських засобів, торгову назву та номер серії введеного препарату необхідно чітко реєструвати.

Застосування в особливих групах пацієнтів

• Рак легені, вік 75 років і старше: дані щодо тремелімумабу з дурвалумабом і хіміотерапією на основі препаратів платини обмежені; потенційну користь і ризик слід ретельно зважити для кожного пацієнта.
• Гепатоцелюлярна карцинома: з досліджень було виключено пацієнтів із захворюванням печінки класу B або C за Чайлдом — П’ю, тромбозом головної ворітної вени, трансплантацією печінки, неконтрольованою артеріальною гіпертензією, поточними або перенесеними метастазами в головний мозок, компресією спинного мозку, коінфекцією гепатитами B і C, шлунково-кишковою кровотечею за останні 12 місяців, асцитом, що потребував немедикаментозного втручання за останні 6 місяців, печінковою енцефалопатією за останні 12 місяців, а також з активними або перенесеними автоімунними чи запальними захворюваннями.
• Рак легені: було виключено пацієнтів з активним або перенесеним автоімунним захворюванням, активними чи нелікованими метастазами в головний мозок, імунодефіцитом в анамнезі, системною імуносупресією протягом 14 днів до початку лікування (крім фізіологічних доз кортикостероїдів нижче 10 мг/добу преднізону або еквівалента), неконтрольованим інтеркурентним захворюванням, активним туберкульозом, гепатитом B або C чи ВІЛ-інфекцією або тих, хто отримував живу атенуйовану вакцину протягом 30 днів до або після початку лікування.
• За відсутності даних тремелімумаб слід застосовувати в цих групах з обережністю після ретельної оцінки користі та ризику для конкретного пацієнта.

Вагітність, грудне вигодовування та фертильність

• Контрацепція: жінкам репродуктивного віку слід застосовувати ефективну контрацепцію під час лікування та щонайменше 3 місяці після останньої дози.
• Вагітність: даних щодо застосування у вагітних жінок немає. Виходячи з механізму дії та плацентарного переносу людського IgG2, тремелімумаб може впливати на збереження вагітності та спричиняти ушкодження плода. Дослідження на тваринах не вказують на прямий або непрямий шкідливий вплив щодо репродуктивної токсичності. Не рекомендується застосовувати під час вагітності, а також жінкам репродуктивного віку, які не використовують ефективну контрацепцію.
• Грудне вигодовування: відомостей про виділення в грудне молоко немає, але людський IgG2 виділяється в молоко, і ризик для дитини, яку годують груддю, не можна виключити. Грудне вигодовування слід припинити на час лікування та щонайменше на 3 місяці після останньої дози.
• Фертильність: даних щодо фертильності в людей і тварин немає. У дослідженнях токсичності при багаторазовому введенні спостерігалася інфільтрація передміхурової залози та матки мононуклеарними клітинами; її клінічне значення для фертильності невідоме.

Вміст натрію

Лікарський засіб містить менше ніж 1 ммоль натрію (23 мг) на дозу, тобто практично «не містить натрію».

Вплив на керування транспортними засобами

Тремелімумаб не впливає або має незначний вплив на здатність керувати транспортними засобами та працювати з механізмами.

Флакони зберігати в холодильнику при температурі 2–8 °C, не заморожувати. Зберігати в оригінальній упаковці для захисту від світла. Дотримуватися холодового ланцюга від постачання до лікарняної аптеки. Про зберігання після розведення див. розділ «Термін придатності». Лікарський засіб постачається в однодозових скляних флаконах типу I: 1,25 мл (25 мг, фіолетовий відкидний ковпачок) і 15 мл (300 мг, темно-синій відкидний ковпачок), один флакон в упаковці. Не всі розміри упаковок можуть бути в обігу.

• Невідкритий флакон: 4 роки при 2–8 °C.
• Розведений розчин: хімічну та фізичну стабільність при використанні підтверджено протягом до 28 діб при 2–8 °C і до 48 годин при кімнатній температурі (до 25 °C) з моменту приготування. З мікробіологічної точки зору приготований розчин слід використовувати негайно. В іншому разі за час і умови зберігання при використанні відповідає користувач; зазвичай вони не мають перевищувати 24 годин при 2–8 °C або 12 годин при кімнатній температурі (до 25 °C), якщо тільки розведення не проводилося в контрольованих і валідованих асептичних умовах.

Лише за рецептом (Rx). Лікування має бути розпочате та проводитися під наглядом лікаря, який має досвід лікування онкологічних захворювань. Тремелімумаб вводять у вигляді внутрішньовенної інфузії в лікарні, тому його постачають до лікарні або клініки, де його вводять, з доставкою з дотриманням холодового ланцюга при 2–8 °C.