Олапариб

Олапариб — потужний інгібітор ферментів людини полі(АДФ-рибоза)-полімерази PARP-1, PARP-2 та PARP-3. Він пригнічує in vitro ріст окремих пухлинних клітинних ліній, а in vivo — ріст пухлини, як при самостійному застосуванні, так і разом зі стандартною хіміотерапією або новими гормональними препаратами.

Механізм дії

• Роль PARP: ферменти PARP необхідні для ефективної репарації однониткових розривів ДНК шляхом ексцизійної репарації основ. Після модифікації хроматину PARP модифікує сама себе, а потім залишає ДНК, що відкриває ферментам репарації доступ до пошкодження.
• Захоплення PARP: коли олапариб зв’язаний з активним центром PARP, асоційованої з ДНК, він не дозволяє PARP залишити ДНК і таким чином блокує репарацію. У клітинах, що реплікуються, це призводить до дводниткових розривів, коли реплікаційні вилки зустрічають комплекси PARP–ДНК.
• Синтетична летальність: нормальні клітини відновлюють дводниткові розриви шляхом репарації гомологічною рекомбінацією (HRR). Ракові клітини, в яких відсутні ключові компоненти HRR, такі як BRCA1 або BRCA2, не можуть точно їх виправити, що призводить до дефіциту гомологічної рекомбінації (HRD). Їхнє місце займають шляхи, схильні до помилок, наприклад з’єднання негомологічних кінців, геномна нестабільність накопичується впродовж кількох циклів реплікації, і клітини гинуть.
• Чутливість до препаратів платини: відсутність повністю функціонального шляху HRR — один із ключових чинників чутливості до препаратів платини при раку яєчника та, можливо, інших видах раку.
• Доклінічна активність: олапариб був активним у клітинних лініях і мишачих моделях із порушеннями в BRCA1/2, ATM або інших генах, що беруть участь у HRR.

Фармакокінетика

• Абсорбція: швидка; медіанні пікові концентрації в плазмі досягаються приблизно через 1,5 години після прийому таблетки. Їжа уповільнює швидкість (час до піку збільшується на 2,5 години, Cmax знижується приблизно на 21 %), але не ступінь абсорбції (AUC збільшується на 8 %), тому таблетки можна приймати незалежно від прийому їжі. При повторному прийомі коефіцієнт накопичення за AUC становить 1,8.
• Розподіл: уявний об’єм розподілу близько 158 л. Зв’язування з білками плазми in vitro при 10 мкг/мл становить близько 82 % і залежить від концентрації (близько 91 % при 1 мкг/мл і 70 % при 40 мкг/мл); близько 56 % зв’язано з альбуміном і 29 % — з α1-кислим глікопротеїном.
• Метаболізм: інтенсивний, переважно за участю CYP3A4/5, шляхом окиснення з подальшою кон’югацією з глюкуронідом або сульфатом. На частку незміненого олапарибу припадає 70 % циркулюючої радіоактивності. Основні циркулюючі метаболіти — піперазин-3-ол із розкритим кільцем і два монооксигеновані метаболіти (приблизно по 10 % кожен).
• Виведення: при дозі 300 мг у таблетках уявний кліренс становить близько 7 л/год, а термінальний період напіввиведення — 15 годин. Після прийому міченої радіоізотопом дози протягом 7 діб було виведено близько 86 %, з них близько 44 % із сечею та близько 42 % з калом, переважно у вигляді метаболітів.
• Особливі групи пацієнтів: вік, стать, маса тіла, локалізація пухлини та раса не були значущими коваріатами. При легкій нирковій недостатності (кліренс креатиніну 51–80 мл/хв) AUC збільшилася на 24 %, а Cmax — на 15 %; при помірній (31–50 мл/хв) AUC збільшилася на 44 %, а Cmax — на 26 %. При легкій печінковій недостатності (Child-Pugh A) AUC збільшилася на 15 %, а при помірній (Child-Pugh B) — на 8 %. Даних при тяжкій нирковій недостатності, термінальній стадії ниркової недостатності та тяжкій печінковій недостатності немає.

Олапариб показаний дорослим у таких випадках.

Рак яєчника, маткової труби або первинний рак очеревини

• Монотерапія, підтримуюча терапія першої лінії: поширений (стадії III та IV за FIGO) епітеліальний рак яєчника, маткової труби або первинний рак очеревини високого ступеня злоякісності з мутацією BRCA1/2 (зародкової лінії та/або соматичною) за наявності відповіді (повної або часткової) після хіміотерапії першої лінії на основі препаратів платини.
• Монотерапія, рецидив захворювання: підтримуюча терапія платиночутливого рецидиву епітеліального раку яєчника, маткової труби або первинного раку очеревини високого ступеня злоякісності за наявності відповіді (повної або часткової) на хіміотерапію на основі препаратів платини.
• З бевацизумабом: підтримуюча терапія поширеного (стадії III та IV за FIGO) епітеліального раку яєчника, маткової труби або первинного раку очеревини високого ступеня злоякісності за наявності відповіді після хіміотерапії першої лінії на основі препаратів платини з бевацизумабом, якщо рак асоційований із позитивним статусом дефіциту гомологічної рекомбінації (HRD), що визначається мутацією BRCA1/2 та/або геномною нестабільністю.

Рак молочної залози

• Ад’ювантна терапія: у вигляді монотерапії або з ендокринною терапією в пацієнтів із мутаціями BRCA1/2 зародкової лінії, які мають HER2-негативний ранній рак молочної залози високого ризику та раніше отримували неоад’ювантну або ад’ювантну хіміотерапію.
• Місцево-поширене або метастатичне захворювання: у вигляді монотерапії в пацієнтів із мутаціями BRCA1/2 зародкової лінії та HER2-негативним захворюванням. Пацієнти повинні раніше отримувати антрациклін і таксан в (нео)ад’ювантному або метастатичному режимі, якщо тільки ці препарати не були їм протипоказані. Пацієнти з гормон-рецептор-позитивним (HR) захворюванням також повинні мати прогресування на тлі попередньої ендокринної терапії або після неї чи вважатися непридатними для неї.

Аденокарцинома підшлункової залози

• Підтримуюча монотерапія: пацієнти з мутаціями BRCA1/2 зародкової лінії та метастатичним захворюванням, у яких не відзначено прогресування після щонайменше 16 тижнів лікування препаратами платини в складі схеми хіміотерапії першої лінії.

Рак передміхурової залози

• Монотерапія: метастатичний кастраційно-резистентний рак передміхурової залози (мКРРПЗ) із мутаціями BRCA1/2 (зародкової лінії та/або соматичними), що прогресує після попередньої терапії, яка включала новий гормональний препарат.
• З абіратероном і преднізоном або преднізолоном: мКРРПЗ у пацієнтів, яким хіміотерапія не показана з клінічних причин.

Рак ендометрія

• З дурвалумабом: підтримуюча терапія первинного поширеного або рецидивного раку ендометрія зі збереженою системою репарації помилок спарювання основ (pMMR), у якого не відзначено прогресування на тлі лікування першої лінії дурвалумабом у комбінації з карбоплатином і паклітакселом.

• Гіперчутливість до олапарибу або до будь-якої з допоміжних речовин.
• Грудне вигодовування під час лікування та протягом 1 місяця після прийому останньої дози.

Олапариб асоційований із небажаними реакціями, які, як правило, легкі або помірні (ступінь 1 або 2 за CTCAE) і зазвичай не потребують припинення лікування. Профіль ґрунтується на об’єднаних даних 4 499 пацієнтів із солідними пухлинами, які отримували монотерапію. Найчастіше спостерігалися такі реакції (10 % і більше): нудота, втома або астенія, анемія, блювання, діарея, зниження апетиту, головний біль, нейтропенія, дисгевзія, кашель, лейкопенія, запаморочення, задишка та диспепсія. Реакції ступеня 3 або вище більш ніж у 2 % пацієнтів: анемія (14 %), нейтропенія (5 %), втома або астенія (4 %), лейкопенія (2 %) та тромбоцитопенія (2 %). Реакції, які найчастіше призводили до переривання або зниження дози: анемія (16 %), нудота (7 %), втома або астенія (6 %), нейтропенія (6 %) та блювання (6 %); реакції, які найчастіше призводили до остаточної відміни препарату: анемія (1,7 %), нудота (0,9 %), втома або астенія (0,8 %), тромбоцитопенія (0,7 %), нейтропенія (0,6 %) та блювання (0,5 %).

Дуже часті (≥1/10): анемія, нейтропенія, лейкопенія, зниження апетиту, запаморочення, головний біль, дисгевзія, кашель, задишка, блювання, діарея, нудота, диспепсія, втома (включно з астенією).

Часті (≥1/100 до <1/10): лімфопенія, тромбоцитопенія, підвищення активності трансаміназ, стоматит, біль у верхній частині живота, висип, підвищення креатиніну в крові, венозна тромбоемболія.

Нечасті (≥1/1 000 до <1/100): мієлодиспластичний синдром або гострий мієлоїдний лейкоз, гіперчутливість, пневмоніт, дерматит, збільшення середнього об’єму клітин.

Рідкісні (≥1/10 000 до <1/1 000): ангіоневротичний набряк (повідомлялося після виходу препарату на ринок), вузлувата еритема.

Частота невідома: лікарське ураження печінки (повідомлялося після виходу препарату на ринок).

При комбінації з бевацизумабом, абіратероном або дурвалумабом профіль безпеки загалом відповідає профілю окремих препаратів. Після дурвалумабу з хіміотерапією на основі препаратів платини більшість реакцій виникала з такою самою або нижчою частотою, ніж у таблиці для монотерапії; тромбоцитопенія та висип були дуже частими, гіперчутливість — частою, а чиста червоноклітинна аплазія (часта, усі випадки ступеня 3 або 4) була додатковою реакцією.

До важливих серйозних реакцій належать мієлодиспластичний синдром або гострий мієлоїдний лейкоз (більшість випадків із летальним наслідком; при рецидивному раку яєчника з мутацією BRCA та щонайменше двома попередніми лініями препаратів платини частота через 5 років становила 8 % на олапарибі та 4 % на плацебо, а при підтримуючій терапії першої лінії — 1,5 % та 1,1 % у двох дослідженнях), пневмоніт, венозна тромбоемболія (8 % при олапарибі з абіратероном проти 3,3 % при плацебо з абіратероном) та анемія (15,6 % пацієнтів потребували одного або кількох переливань крові). Нудота зазвичай починалася в перший місяць, а блювання — протягом двох місяців; обидва були непостійними та піддавалися контролю шляхом переривання або зниження дози чи протиблювотною терапією, при цьому протиблювотна профілактика не потрібна. Медіана підвищення креатиніну в крові відносно вихідного рівня становила до 23 %; він залишався постійним і повертався до вихідного рівня після відміни, без видимих клінічних наслідків.

Олапариб виводиться головним чином за участю CYP3A4/5. Він є слабким інгібітором CYP3A in vivo та, in vitro, інгібітором кількох транспортерів.

• Протипухлинні препарати, що пригнічують кістковий мозок: комбінації з препаратами, що пошкоджують ДНК, можуть посилювати й подовжувати мієлосупресію. Рекомендована доза при монотерапії не підходить для комбінації з мієлосупресивними протипухлинними препаратами.
• Вакцини та імуносупресори: комбінація не вивчалася, тому рекомендуються обережність і ретельне спостереження.
• Інгібітори CYP3A: ітраконазол збільшив Cmax олапарибу на 42 %, а AUC — на 170 %. Сильні інгібітори (ітраконазол, телітроміцин, кларитроміцин, інгібітори протеази, підсилені ритонавіром або кобіцистатом, боцепревір, телапревір) та помірні інгібітори (еритроміцин, дилтіазем, флуконазол, верапаміл) не рекомендуються. Якщо необхідно застосувати один із них, дозу олапарибу знижують (див. «Застосування та дозування»).
• Грейпфрутовий сік: він є інгібітором CYP3A і не рекомендований під час лікування.
• Індуктори CYP3A: рифампіцин знизив Cmax олапарибу на 71 %, а AUC — на 87 %. Сильні індуктори (фенітоїн, рифампіцин, рифапентин, карбамазепін, невірапін, фенобарбітал, звіробій) не рекомендуються, оскільки дія олапарибу може суттєво зменшитися. Вираженість ефекту помірних і сильних індукторів, таких як ефавіренз і рифабутин, не встановлена, тому вони також не рекомендуються.
• Субстрати CYP3A: обережність при застосуванні чутливих субстратів або субстратів із вузьким терапевтичним діапазоном (симвастатин, цизаприд, циклоспорин, алкалоїди ріжків, фентаніл, пімозид, сиролімус, такролімус, кветіапін) за відповідного клінічного спостереження.
• Індукція ферментів: in vitro олапариб індукував CYP1A2, CYP2B6 та CYP3A4, і не можна виключити індукцію CYP2C9, CYP2C19 та P-gp. Тому він може знижувати експозицію їхніх субстратів, а ефективність деяких гормональних контрацептивів може зменшуватися.
• Транспортери: in vitro олапариб пригнічує P-gp, BCRP, OATP1B1, OCT1, OCT2, OAT3, MATE1 та MATE2K, тому не можна виключити, що він підвищує експозицію їхніх субстратів: P-gp (наприклад, симвастатин, правастатин, дабігатран, дигоксин, колхіцин), BCRP (метотрексат, розувастатин), OATP1B1 (бозентан, глібенкламід, репагінід, статини, валсартан), OCT1 та MATE1/MATE2K (метформін), OCT2 (креатинін сироватки) та OAT3 (фуросемід, метотрексат). Рекомендуються відповідне клінічне спостереження та обережність, особливо при застосуванні будь-якого статину.
• Анастрозол, летрозол і тамоксифен: клінічно значущої взаємодії не виявлено.
• Їжа: олапариб можна приймати незалежно від прийому їжі. Слід уникати грейпфрутового соку та звіробою.

Лікування має розпочинати та контролювати лікар, який має досвід застосування протипухлинних препаратів. Таблетки ковтають цілими, незалежно від прийому їжі; їх не можна розжовувати, подрібнювати, розчиняти або ділити.

Вибір пацієнтів

• Підтримуюча терапія першої лінії, поширений рак яєчника (монотерапія): патогенна або імовірно патогенна мутація BRCA1/2 зародкової лінії та/або соматична має бути підтверджена валідованим тестом.
• Підтримуюча терапія першої лінії з бевацизумабом: мутація BRCA1/2 та/або геномна нестабільність (HRD-позитивний статус) має бути підтверджена валідованим тестом.
• Платиночутливий рецидив раку яєчника: тестування на BRCA1/2 не потрібне.
• Рак молочної залози (ад’ювантна терапія та метастатичне захворювання): патогенна або імовірно патогенна мутація BRCA1/2 зародкової лінії має бути підтверджена валідованим тестом. Дані про клінічну валідацію тестів на BRCA1/2 у пухлині при раку молочної залози наразі відсутні.
• Аденокарцинома підшлункової залози: мутація BRCA1/2 зародкової лінії має бути підтверджена валідованим тестом.
• Рак передміхурової залози: при монотерапії має бути підтверджена мутація BRCA1/2 (зразок пухлини або крові); при застосуванні з абіратероном геномне тестування не потрібне.
• Рак ендометрія: збережена система репарації помилок спарювання основ (pMMR) у пухлині має бути підтверджена валідованим тестом.
• Генетичне консультування пацієнтів, яких обстежують на мутації BRCA1/2, має відповідати місцевим нормативним вимогам.

Рекомендована доза

• 300 мг (дві таблетки по 150 мг) двічі на добу, загальна добова доза 600 мг, у вигляді монотерапії або в комбінації. Таблетка 100 мг призначена для зниження дози.
• Платиночутливий рецидив раку яєчника: лікування починають не пізніше ніж через 8 тижнів після прийому останньої дози схеми, що містить препарати платини.
• З бевацизумабом: бевацизумаб уводять у дозі 15 мг/кг один раз на 3 тижні (див. його власну SmPC).
• З ендокринною терапією (ад’ювантна терапія раку молочної залози): інгібітор ароматази, антиестроген та/або агоніст LHRH дозують відповідно до їхніх власних SmPC.
• З абіратероном: абіратерон 1 000 мг один раз на добу з преднізоном або преднізолоном 5 мг двічі на добу. Лікування аналогом GnRH продовжують в усіх пацієнтів, якщо їм не виконано двобічну орхіектомію.
• З дурвалумабом: дурвалумаб 1 500 мг кожні 4 тижні (див. його власну SmPC).

Тривалість лікування

• Підтримуюча терапія першої лінії при поширеному раку яєчника з мутацією BRCA та з бевацизумабом: до радіологічного прогресування захворювання або неприйнятної токсичності, або протягом до 2 років, якщо через 2 роки немає радіологічних ознак захворювання. Пацієнтів із ознаками захворювання через 2 роки, які, на думку лікаря, можуть отримати користь від продовження лікування, можна лікувати довше 2 років. Рекомендована загальна тривалість застосування бевацизумабу — щонайбільше 15 місяців, включно з періодами хіміотерапії та підтримуючої терапії.
• Ад’ювантна терапія раннього раку молочної залози: до 1 року або до рецидиву чи неприйнятної токсичності залежно від того, що настане раніше.
• Усі інші показання (рецидив раку яєчника, поширений рак молочної залози, рак підшлункової залози та ендометрія, рак передміхурової залози у вигляді монотерапії або з абіратероном): до прогресування основного захворювання або неприйнятної токсичності. При монотерапії раку передміхурової залози медикаментозну кастрацію аналогом LHRH продовжують у пацієнтів, яким не виконано хірургічну кастрацію.
• Ефективність і безпека повторного курсу підтримуючої терапії після рецидиву при раку яєчника не встановлені, а даних про повторне лікування при раку молочної чи передміхурової залози немає.

Корекція дози

• Лікування може бути перервано для усунення таких реакцій, як нудота, блювання, діарея та анемія, і може бути розглянуте зниження дози.
• Рекомендоване перше зниження — до 250 мг двічі на добу (одна таблетка 150 мг і одна таблетка 100 мг), усього 500 мг на добу. Подальше зниження — до 200 мг двічі на добу (дві таблетки по 100 мг), усього 400 мг на добу.
• Сильні або помірні інгібітори CYP3A: слід уникати їх застосування та розглянути альтернативи. Якщо необхідно застосувати сильний інгібітор, дозу знижують до 100 мг двічі на добу (200 мг на добу); при помірному інгібіторі — до 150 мг двічі на добу (300 мг на добу).

Особливі групи пацієнтів

• Пацієнти літнього віку: корекція початкової дози не потрібна.
• Ниркова недостатність: корекція не потрібна при легкому ступені (кліренс креатиніну 51–80 мл/хв). При помірному ступені (31–50 мл/хв) доза становить 200 мг (дві таблетки по 100 мг) двічі на добу, усього 400 мг на добу. Не рекомендується при тяжкому ступені або термінальній стадії ниркової недостатності (30 мл/хв або менше), оскільки безпека та фармакокінетика не вивчалися; застосовувати можна лише тоді, коли користь перевищує ризик, за ретельного контролю функції нирок і небажаних явищ.
• Печінкова недостатність: корекція не потрібна при легкому або помірному ступені (Child-Pugh A або B). Не рекомендується при тяжкому ступені (Child-Pugh C).
• Пацієнти неєвропеоїдної раси: клінічні дані обмежені, але корекція дози залежно від етнічної належності не потрібна.
• Діти та підлітки: безпека та ефективність у віці до 18 років не встановлені.

Пропущена доза

Якщо дозу пропущено, наступну звичайну дозу приймають у запланований час.

Гематологічна токсичність

Повідомлялося про анемію, нейтропенію, тромбоцитопенію та лімфопенію, переважно легкого або помірного ступеня. Пацієнтам не слід починати застосування олапарибу, доки вони не відновляться після гематологічної токсичності попередньої протипухлинної терапії (гемоглобін, тромбоцити та нейтрофіли — ступінь 1 за CTCAE або краще). Загальний аналіз крові виконують на початку та щомісяця впродовж перших 12 місяців, потім періодично. При тяжкій гематологічній токсичності або залежності від переливань крові лікування переривають і розпочинають гематологічне обстеження; якщо показники крові залишаються зміненими після 4 тижнів перерви, рекомендується цитогенетичний аналіз кісткового мозку та/або крові. Про чисту червоноклітинну аплазію та автоімунну гемолітичну анемію повідомлялося при застосуванні дурвалумабу; якщо підтверджено будь-який із цих станів, олапариб і дурвалумаб відміняють.

Мієлодиспластичний синдром та гострий мієлоїдний лейкоз

Ці стани виникали, і більшість випадків закінчилися летально. Вищому ризику піддавалися пацієнтки з платиночутливим рецидивом раку яєчника з мутацією BRCA, які отримували щонайменше дві попередні лінії хіміотерапії препаратами платини. Тривалість лікування в пацієнтів із цими станами становила від менш ніж 6 місяців до понад 4 років. При підозрі на будь-який із цих станів пацієнта скеровують до гематолога для аналізу кісткового мозку та цитогенетичних досліджень крові; якщо діагноз підтверджено, олапариб відміняють.

Венозні тромбоемболічні події

Виникали венозні тромбоемболічні події, переважно тромбоемболія легеневої артерії, без єдиної клінічної картини. Частота була вищою в пацієнтів із метастатичним кастраційно-резистентним раком передміхурової залози, які додатково отримували андрогенну деприваційну терапію. За пацієнтами слід спостерігати для виявлення ознак венозного тромбозу та тромбоемболії легеневої артерії; у пацієнтів із венозною тромбоемболією в анамнезі ризик повторної може бути вищим.

Пневмоніт

Повідомлялося про пневмоніт, зокрема з летальним наслідком. У разі появи нової або посилення задишки, кашлю чи гарячки або змін на рентгенограмі грудної клітки олапариб переривають і негайно розпочинають обстеження. Якщо пневмоніт підтверджено, олапариб відміняють.

Гепатотоксичність

Повідомлялося про випадки гепатотоксичності. За наявності підозрілих симптомів або ознак потрібні невідкладна клінічна оцінка та дослідження функції печінки. При підозрі на лікарське ураження печінки лікування переривають, а в тяжких випадках слід розглянути відміну.

Вагітність, контрацепція та ембріофетальна токсичність

• Жінки з репродуктивним потенціалом: на початку лікування вони не повинні бути вагітними. Тест на вагітність виконують перед лікуванням і розглядають можливість його регулярного повторення під час лікування. Потрібні дві форми надійної контрацепції (два високоефективні та взаємодоповнювальні методи) до початку лікування, під час лікування та протягом 6 місяців після прийому останньої дози, якщо тільки обраним методом не є утримання.
• Гормональні контрацептиви: олапариб може знижувати експозицію субстратів CYP2C9, тому ефективність деяких гормональних контрацептивів може зменшуватися, і слід розглянути додатковий негормональний метод. Для жінок із гормонозалежним раком слід розглянути два негормональні методи.
• Чоловіки: ті, хто вступає в статевий зв’язок із вагітною жінкою або жінкою з репродуктивним потенціалом, повинні використовувати презерватив під час лікування та протягом 3 місяців після прийому останньої дози, а партнерка також повинна використовувати високоефективну контрацепцію, якщо вона може завагітніти. Невідомо, чи присутні олапариб або його метаболіти в насінній рідині. Чоловікам не слід бути донорами сперми під час лікування та протягом 3 місяців після прийому останньої дози.
• Вагітність: олапариб не слід застосовувати під час вагітності. Дослідження на щурах виявили тяжкі вади розвитку та вплив на ембріофетальну виживаність за експозиції, нижчої за ту, що відзначається в людини при терапевтичній дозі, а даних щодо вагітних жінок немає.
• Грудне вигодовування: олапариб протипоказаний під час грудного вигодовування та протягом 1 місяця після прийому останньої дози.
• Фертильність: клінічних даних немає. У дослідженнях на тваринах впливу на зачаття не виявлено, але спостерігалися несприятливі ефекти щодо ембріофетальної виживаності.

Натрій

Кожна таблетка містить менше 1 ммоль (23 мг) натрію, тобто по суті не містить натрію.

Вплив на здатність керувати транспортом

Олапариб чинить помірний вплив на здатність керувати транспортними засобами та працювати з механізмами. Пацієнтам, які відчувають втому, слабкість або запаморочення, слід бути обережними під час керування транспортними засобами чи роботи з механізмами.

Таблетки Lynparza не потребують особливих температурних умов, але їх необхідно зберігати в оригінальній упаковці для захисту від вологи. Вони постачаються в алюмінієво-алюмінієвих неперфорованих блістерах по 8 таблеток, в упаковках по 56 таблеток (7 блістерів) і в груповій упаковці по 112 таблеток (2 упаковки по 56); не всі розміри упаковок можуть бути в обігу. Зберігати в місці, недоступному для дітей і поза полем їхнього зору.

4 роки. Не застосовувати після закінчення терміну придатності, зазначеного на упаковці.

Відпускається за рецептом (Rx): лікування розпочинає та контролює лікар, який має досвід застосування протипухлинних препаратів. Олапариб — таблетка, яку приймають удома, тому він постачається пацієнтові або лікувальній клініці за рецептом.