Одронекстамаб

Одронекстамаб — рекомбінантне біспецифічне антитіло людини на основі імуноглобуліну G4 (IgG4), що виробляється в клітинах яєчників китайського хом’яка. Одне плече зв’язується з CD20 — поверхневим антигеном, який присутній на нормальних і злоякісних В-клітинах, а інше — з CD3, що входить до складу комплексу Т-клітинного рецептора. Таким чином, він перенаправляє власні Т-клітини пацієнта проти В-клітинної лімфоми.

Механізм дії

• Залучення Т-клітин: одночасне зв’язування обох мішеней формує синапс між Т-клітиною та клітиною, що експресує CD20. Т-клітина активується, і розвивається поліклональна цитотоксична відповідь Т-клітин, яка спричиняє перенаправлений лізис клітин-мішеней, зокрема злоякісних В-клітин.
• Деплеція В-клітин: при рекомендованих дозах медіана циркулюючих В-клітин у пацієнтів із В-клітинами, що виявлялися на початковому рівні, знижувалася до невизначуваних значень (менше 1 клітини/мкл) до 4-го тижня, після першої дози 80 мг (фолікулярна лімфома) або 160 мг (ДВВКЛ), і залишалася зниженою під час лікування.
• Вивільнення цитокінів: перехідне підвищення IL-2, IL-6, IL-10, TNF-альфа та інтерферону-гамма спостерігалося починаючи з 0,2 мг. За рекомендованої схеми поступового підвищення дози рівні досягали піку протягом 24 годин після кожної інфузії в циклі 1, як правило, у перші два тижні, і поверталися до вихідних значень до наступної інфузії; при подальших дозах вивільнялося мало цитокінів.
• Імуногенність: антитіла до одронекстамабу виявлено у 1,5 % (6 із 400) пацієнтів; нейтралізувальних антитіл не виявлено.

Фармакокінетика

• Експозиція: вивчена при В-клітинній неходжкінській лімфомі в діапазоні доз від 0,03 мг до 320 мг. Під час поступового підвищення дози диспозиція залежить від концентрації та часу; починаючи з 80 мг профіль лінійний і пропорційний дозі в рівноважному стані. Прогнозовані медіанні пікові концентрації (Cmax) становлять 44,7 мг/л при фолікулярній лімфомі на дозі 80 мг щотижня та 67,9 мг/л на дозі 160 мг кожні 2 тижні, а також 98,2 мг/л при ДВВКЛ на дозі 160 мг щотижня та 147 мг/л на дозі 320 мг кожні 2 тижні.
• Розподіл: об’єм розподілу в рівноважному стані близько 9,34 л (коефіцієнт варіації 48,5 %).
• Метаболізм: очікується розщеплення до невеликих пептидів катаболічними шляхами.
• Виведення: два паралельні процеси — лінійний ненасичуваний катаболічний і нелінійний насичуваний, опосередкований мішенню, з вищим кліренсом при менших дозах. Після останньої дози в рівноважному стані 160 мг кожні 2 тижні концентрації знижувалися до нижньої межі кількісного визначення за 19 тижнів (12 тижнів до 1 % медіанної Cmax); після 320 мг кожні 2 тижні — за 24 тижні (16 тижнів до 1 % медіанної Cmax).
• Особливі групи пацієнтів: корекція дози не потрібна для літніх пацієнтів, при нирковій недостатності та при печінковій недостатності легкого та середнього ступеня; тяжка печінкова недостатність не вивчалася.

Ordspono в монотерапії показаний дорослим пацієнтам із:

• Фолікулярна лімфома: рецидивуюча або рефрактерна фолікулярна лімфома (р/р ФЛ) після двох або більше ліній системної терапії.
• Дифузна великоклітинна В-клітинна лімфома: рецидивуюча або рефрактерна дифузна великоклітинна В-клітинна лімфома (р/р ДВВКЛ) після двох або більше ліній системної терапії.

• Гіперчутливість до одронекстамабу або до будь-якої з допоміжних речовин.

Найчастішими реакціями були синдром вивільнення цитокінів (СВЦ, 54 %), нейтропенія (41 %), гарячка (39 %), анемія (38 %), тромбоцитопенія (27 %), діарея (24 %) та COVID-19 (22 %). Найчастішими тяжкими реакціями (ступеня 3 і вище) були нейтропенія (34 %), анемія (19 %), тромбоцитопенія (13 %), лімфопенія (12 %), пневмонія (10 %), лейкопенія (9 %), COVID-19 (8 %), гіпокаліємія (6 %) та гіперглікемія (5 %). Найчастішими серйозними реакціями були СВЦ (14 %), пневмонія (9 %), COVID-19 (9 %) та гарячка (6 %). Інфузії переривали через реакцію у 16 % пацієнтів, а лікування припиняли у 14 % (найчастіше через COVID-19 — 2,4 %, пневмонію — 1,3 % та енцефалопатію — 0,8 %). Частоти отримано у 372 пацієнтів (153 із ФЛ, 219 із ДВВКЛ), які отримували одронекстамаб у монотерапії; дані щодо СВЦ та інфузійних реакцій отримано у 197 пацієнтів, які отримували рекомендовану схему поступового підвищення дози.

Дуже часті (≥1/10): COVID-19, пневмонія, цитомегаловірусна інфекція, інфекція верхніх дихальних шляхів, інфекція сечовивідних шляхів, герпесвірусна інфекція, анемія, нейтропенія, тромбоцитопенія, лейкопенія, лімфопенія, синдром вивільнення цитокінів, гіпокаліємія, зниження апетиту, гіперглікемія, гіпонатріємія, гіпофосфатемія, безсоння, головний біль, артеріальна гіпотензія, кашель, задишка, діарея, нудота, біль у животі, запор, блювання, висип, скелетно-м’язовий біль, гарячка, втомлюваність, набряк, підвищення АлАТ, підвищення АсАТ, інфузійна реакція.

Часті (≥1/100 до <1/10): інфекція дихальних шляхів, грибкова інфекція, синусит, сепсис, бактеріємія, спалах пухлини, фебрильна нейтропенія, гіпомагніємія, гіпоальбумінемія, зміни психічного стану, периферична нейропатія, тахікардія, інтерстиціальна хвороба легень, підвищення гамма-глутамілтрансферази, підвищення білірубіну в крові.

Нечасті (≥1/1 000 до <1/100): синдром лізису пухлини, афазія, нейротоксичність, нейротоксичний синдром, пов’язаний з імунними ефекторними клітинами (ICANS).

Важливі серйозні реакції:

• СВЦ: за рекомендованої схеми поступового підвищення дози він розвинувся у 58 % пацієнтів із ФЛ (ступінь 1 — 47 %, ступінь 2 — 10 %, ступінь 3 — 1,3 %) і у 52 % пацієнтів із ДВВКЛ (ступінь 1 — 35 %, ступінь 2 — 16 %, ступінь 3 — 0,8 %). Медіана часу до початку становила близько 20 годин після завершення інфузії, медіана тривалості — 2 дні; у 96 % пацієнтів із СВЦ перша подія сталася під час поступового підвищення дози або при першій повній дозі. Частота й тяжкість знижувалися при продовженні введення.
• Серйозні інфекції: 44 % при ФЛ і 33 % при ДВВКЛ; інфекції з летальним наслідком протягом 90 днів після останньої дози виникли у 8 % і 9 %, багато з них були спричинені COVID-19.
• Неврологічна токсичність: найчастіше відзначалися головний біль (13 %), запаморочення (8 %), тривога (4,3 %), сплутаність свідомості (3,5 %) та енцефалопатія (3 %); неврологічні реакції ступеня 3 або 4 розвинулися у 7 %, в одного пацієнта (0,3 %) відзначено ICANS ступеня 2.
• Синдром лізису пухлини у 0,5 % (2 пацієнти, обидва ступеня 3) та спалах пухлини у 3,5 %.

Дослідження взаємодії не проводилися.

• Субстрати CYP450: початок лікування препаратом Ordspono спричиняє перехідне підвищення рівня цитокінів, яке може пригнічувати активність ферментів CYP450. Ризик найвищий у циклі 1 у пацієнтів, які приймають субстрати CYP450, особливо з вузьким терапевтичним індексом (наприклад, варфарин, циклоспорин або теофілін). На початку лікування препаратом Ordspono слід розглянути терапевтичний моніторинг.
• Живі вакцини: живі та ослаблені живі вакцини не слід вводити одночасно з препаратом Ordspono.

Ordspono слід вводити лише під наглядом медичного працівника, який має досвід діагностики та лікування онкологічних захворювань і доступ до належної медичної підтримки для лікування тяжкого СВЦ. Перед введенням у циклі 1 має бути доступна щонайменше одна доза тоцилізумабу для лікування СВЦ з доступом до наступної дози протягом 8 годин після використання попередньої. Пацієнти повинні бути добре гідратовані.

Премедикація та підтримувальні препарати

• Премедикація необхідна перед кожною дозою в циклі 1, а також у дні 1 і 8 циклу 2, постмедикація — у дні 3, 10 і 17 циклу 1 та в день 2 циклу 2. Її можна продовжувати після дня 8 циклу 2, доки доза не переноситиметься без СВЦ або інфузійних реакцій.
• Дози наведено в таблиці 1 SmPC. У циклі 1 перед кожною інфузією: дексаметазон 10 мг внутрішньо за 12–24 години до інфузії (не застосовується в дні 2, 9 і 16, якщо інфузії проводять в послідовні дні) і 20 мг внутрішньовенно за 1–3 години до інфузії, а також дифенгідрамін 25 мг (або еквівалентний антигістамінний препарат) і парацетамол 650–1 000 мг, обидва за 30–60 хвилин до інфузії; у дні 3, 10 і 17 — дексаметазон 10 мг внутрішньо через 24 години після інфузії. У циклі 2: дексаметазон 20 мг внутрішньовенно за 1–3 години до дози дня 1 і 10 мг внутрішньовенно перед дозою дня 8 (20 мг, якщо при дозі дня 1 розвинувся СВЦ або інфузійна реакція), з тим самим антигістамінним препаратом і парацетамолом, і дексаметазон 10 мг внутрішньо через 24 години після інфузії дня 1. Повний подобовий графік наведено в таблиці SmPC.
• Також рекомендується профілактика інфекцій, синдрому лізису пухлини та шлунково-кишкових реакцій, спричинених кортикостероїдами.

Рекомендована доза

Цикли з 1 по 4 тривають по 21 дню. Кожну дозу вводять лише за умови, що попередня доза добре переносилася, а лікування продовжують до прогресування захворювання або неприйнятної токсичності.

• Цикл 1, поступове підвищення дози (4-годинні інфузії, обидва показання): 0,2 мг у день 1, 0,5 мг у день 2, 2 мг у дні 8 і 9 та 10 мг у дні 15 і 16.
• Цикли з 2 по 4 (дні 1, 8 і 15): 80 мг при р/р ФЛ або 160 мг при р/р ДВВКЛ. Інфузія в день 1 циклу 2 триває 4 години; за доброї переносимості інфузії починаючи з дня 8 циклу 2 можна скоротити до 1 години.
• Підтримувальна терапія кожні 2 тижні: починаючи через 1 тиждень після завершення циклу 4, 160 мг (р/р ФЛ) або 320 мг (р/р ДВВКЛ) у вигляді 1-годинної інфузії.
• Підтримувальна терапія кожні 4 тижні: пацієнти з повною відповіддю протягом 9 місяців переходять на ту саму підтримувальну дозу кожні 4 тижні.

Відновлення після затримки дози

Правила відновлення залежно від циклу та тривалості затримки наведено в таблиці 3 SmPC. Як правило, при короткій затримці вводять наступну заплановану дозу; при довших затримках повторюють попередній етап; лікування відновлюють з 0,2 мг, якщо після дози 0,2 мг минуло понад 3 дні, після дози 0,5 мг — 2 тижні й більше, після доз 2 мг — понад 4 тижні, після доз 10 мг — понад 5 тижнів або починаючи з циклу 2 (включно з підтримувальною терапією) — понад 10 тижнів. Премедикацію вводять повторно, як зазначено в таблиці 1 SmPC.

Ведення синдрому вивільнення цитокінів

СВЦ діагностують за клінічною картиною; інші причини гарячки, гіпоксії та артеріальної гіпотензії оцінюють і лікують. У разі підозри на СВЦ введення препарату Ordspono відкладають до його вирішення, проводячи підтримувальну терапію (інтенсивна терапія при тяжкому або загрозливому для життя СВЦ). Після СВЦ ступеня 1, 2 або 3 перед наступною дозою проводять премедикацію, а пацієнта спостерігають частіше.

• Ступінь 1 (гарячка ≥38 °C): відкласти інфузію та вести пацієнта відповідно до чинних клінічних рекомендацій; у разі літнього віку, супутніх захворювань або гарячки, що не відповідає на жарознижувальні, розглянути дексаметазон і/або тоцилізумаб. Відновити після вирішення симптомів.
• Ступінь 2 (гарячка з артеріальною гіпотензією, що не потребує вазопресорів, і/або гіпоксія, що потребує кисню з низьким потоком): відкласти введення та призначити дексаметазон і/або тоцилізумаб. Відновити після вирішення симптомів; перед наступною дозою спостерігати частіше та розглянути госпіталізацію. Повторний СВЦ ступеня 2 ведуть як СВЦ ступеня 3.
• Ступінь 3 (гарячка з артеріальною гіпотензією, що потребує вазопресора, і/або гіпоксія, що потребує кисню з високим потоком): відкласти введення, призначити дексаметазон і/або тоцилізумаб та підтримувальну терапію, яка може включати інтенсивну терапію. Після вирішення симптомів ввести наступну дозу не раніше ніж через 5 днів після попередньої, у стаціонарі. Якщо СВЦ розвинувся в день 1 або 2 циклу 1, повторити дозу 0,2 мг або 0,5 мг відповідно; якщо в день 8 циклу 1 або пізніше — знизити до 50 % останньої отриманої дози. Якщо рецидиву немає, завершити поступове підвищення дози та продовжити за графіком. У разі рефрактерного СВЦ розглянути альтернативну антицитокінову або імуносупресивну терапію.
• Ступінь 4 (гарячка з артеріальною гіпотензією, що потребує кількох вазопресорів, і/або гіпоксія, що потребує кисню під позитивним тиском): припинити лікування назавжди; вести із застосуванням дексаметазону і/або тоцилізумабу та підтримувальної терапії, яка може включати інтенсивну терапію.
• Дози: дексаметазон 10–20 мг на добу внутрішньовенно (ступені 1 і 2) або 10–20 мг внутрішньовенно кожні 6 годин (ступені 3 і 4); тоцилізумаб 8 мг/кг внутрішньовенно протягом 1 години, не більше 800 мг на дозу.

Ведення неврологічної токсичності

За перших ознак неврологічної токсичності, включно з ICANS, слід розглянути консультацію невролога, виключити інші причини та призначити підтримувальну терапію, яка може включати інтенсивну терапію.

• ICANS ступеня 1 (бал ICE 7–9 або прокидається самостійно): відкласти введення до вирішення; підтримувальна терапія (спостереження, розглянути консультацію невролога та візуалізацію, розглянути профілактику судом неседативним протисудомним препаратом, наприклад леветирацетамом); розглянути дексаметазон, а також тоцилізумаб за одночасного СВЦ.
• ICANS ступеня 2 (бал ICE 3–6 або прокидається на голос): відкласти введення до вирішення; підтримувальна терапія, як при ступені 1; дексаметазон 10 мг внутрішньовенно з повторною оцінкою та повторним введенням кожні 6–12 годин до вирішення або до вихідного стану; тоцилізумаб за одночасного СВЦ.
• ICANS ступеня 3 (бал ICE 0–2, прокидається лише на дотик, судоми або підвищений внутрішньочерепний тиск з вогнищевим набряком за даними візуалізації): припинити лікування назавжди; підтримувальна терапія; дексаметазон 10 мг внутрішньовенно кожні 6 годин або метилпреднізолон 1 мг/кг внутрішньовенно кожні 12 годин; тоцилізумаб за одночасного СВЦ.
• ICANS ступеня 4 (бал ICE 0, не вдається розбудити, ступор або кома, судоми, що загрожують життю, або повторювані, глибока вогнищева рухова слабкість або ознаки підвищеного внутрішньочерепного тиску чи набряку головного мозку): припинити лікування назавжди; розглянути інтенсивну терапію та штучну вентиляцію легень для захисту дихальних шляхів; високі дози кортикостероїдів; стандартні заходи при підвищеному внутрішньочерепному тиску з консультацією нейрохірурга; тоцилізумаб за одночасного СВЦ.
• Неврологічна токсичність, крім ICANS: при ступені 2 або 3 відкласти введення до покращення симптомів до ступеня 1 або вихідного стану, призначити підтримувальну терапію та розглянути неврологічне обстеження; при ступені 4 припинити лікування назавжди.
• Протигрибкова профілактика рекомендується за клінічними показаннями у пацієнтів, які отримують кортикостероїди з приводу СВЦ або неврологічної токсичності.

Інші небажані реакції

• Інфузійні реакції: ступінь 2 — перервати інфузію та провести лікування, потім відновити зі швидкістю 50 % і збільшувати залежно від переносимості; ступінь 3 — перервати, після вирішення зачекати 24 години та повторити дозу (знижену на 50 % для доз 2 мг і більше); ступінь 4 — припинити лікування назавжди.
• Інфекції: у пацієнтів з активною інфекцією відкласти введення препарату Ordspono до її вирішення; при ступені 4 розглянути остаточну відміну.
• Синдром лізису пухлини (ступінь 3 або 4): відкласти введення та вести пацієнта за стандартною практикою. Після повного вирішення відновити з 0,2 мг, якщо доза становила 0,5 мг або менше; відновити з 50 % останньої дози, якщо вона становила 2 мг або більше. Дотримуватися інтервалу щонайменше 2 дні між послідовними дозами до кінця циклу 1.
• Нейтропенія (нейтрофіли нижче 0,5 × 10⁹/л) та тромбоцитопенія (тромбоцити нижче 50 × 10⁹/л): відкласти введення, доки нейтрофіли не становитимуть 0,5 × 10⁹/л або більше, а тромбоцити — 50 × 10⁹/л або більше.
• Інші небажані реакції: ступінь 3 — відкласти введення до вирішення до ступеня 1 або вихідного стану, потім продовжити; ступінь 4 — припинити лікування назавжди (за перехідних лабораторних відхилень ступеня 4 лікування можна відновити після відновлення до ступеня 1 або вихідного стану).

Особливі групи пацієнтів

• Літні пацієнти: корекція дози не потрібна.
• Ниркова недостатність: корекція дози не потрібна.
• Печінкова недостатність: корекція не потрібна при легкому та середньому ступені. Не вивчалося при тяжкій недостатності (загальний білірубін вище 3 і до 10 разів вище верхньої межі норми при будь-якому АсАТ), тому рекомендацій щодо дози надати не можна.
• Діти та підлітки: безпеку й ефективність у віці до 18 років не встановлено; дані відсутні.

Спосіб введення

Лише для внутрішньовенного застосування після розведення. Перший цикл — 4-годинна інфузія; якщо день 1 циклу 2 переноситься добре, наступні інфузії можна скоротити до 1 години. Вводити через окрему інфузійну лінію, ніколи не вводити внутрішньовенно струминно або болюсно. Розводити з дотриманням асептики (розділ 6.6 SmPC містить інструкції та сумісні інфузійні системи); рекомендується поліефірсульфоновий фільтр 0,2 мкм або 5 мкм.

Синдром вивільнення цитокінів та інфузійні реакції

СВЦ може бути тяжким або загрозливим для життя. Його ознаки включають гарячку, артеріальну гіпотензію, гіпоксію, тахікардію, озноб, задишку та головний біль; більшість подій відбувається в циклі 1, а під час СВЦ спостерігалося перехідне підвищення печінкових ферментів. Схему поступового підвищення дози та премедикацію розроблено для зниження ризику, і їх слід дотримуватися. За пацієнтами спостерігають під час і після кожного введення, і вони повинні перебувати в межах досяжності кваліфікованого медичного закладу щонайменше 24 години після кожної дози схеми поступового підвищення та після першої повної дози. За перших ознак СВЦ їх оцінюють щодо госпіталізації, і їм слід негайно звернутися по медичну допомогу, якщо симптоми з’являться будь-коли. Деякі інфузійні реакції неможливо відрізнити від СВЦ; у таких випадках інфузію відкладають, уповільнюють або остаточно припиняють залежно від тяжкості. Пацієнтам із СВЦ або іншими реакціями, що порушують свідомість, не слід керувати транспортними засобами та працювати з важкими чи небезпечними механізмами до їх вирішення.

Серйозні інфекції

Можуть виникати серйозні або летальні інфекції. До та під час лікування за пацієнтами спостерігають щодо бактеріальних, грибкових, а також нових чи реактивованих вірусних інфекцій. Ordspono не вводять за наявності активної інфекції, а за наявності в анамнезі рецидивуючих або хронічних інфекцій слід дотримуватися обережності. Профілактичні протимікробні препарати призначають за показаннями: профілактика пневмонії, спричиненої Pneumocystis jirovecii, рекомендується всім пацієнтам, а профілактика — тим, у кого в анамнезі була герпесвірусна або цитомегаловірусна інфекція. Противірусне лікування рекомендується пацієнтам із поверхневим антигеном вірусу гепатиту B, антитілами до кору вірусу гепатиту B та/або вимірюваним вірусним навантаженням, а внутрішньовенні імуноглобуліни слід розглянути відповідно до рекомендацій. При фебрильній нейтропенії необхідно оцінити наявність інфекції та вести пацієнта із застосуванням антибіотиків, інфузійної терапії та підтримувального лікування; залежно від тяжкості відкласти введення або розглянути остаточну відміну.

Неврологічна токсичність

Неврологічні токсичні ефекти, включно з ICANS, афазією та енцефалопатією, можуть бути тяжкими. За пацієнтами слід спостерігати для виявлення ознак і симптомів, обстежувати їх і проводити підтримувальну терапію, а введення препарату Ordspono відкладають або остаточно припиняють залежно від тяжкості. Пацієнтам рекомендують звернутися по медичну допомогу за появи симптомів.

Синдром лізису пухлини

Синдром лізису пухлини більш імовірний при високому пухлинному навантаженні, пухлинах, що швидко проліферують, або порушенні функції нирок. Пацієнтам із підвищеним ризиком перед введенням препарату Ordspono потрібні адекватна гідратація та профілактичне лікування, що знижує рівень сечової кислоти (наприклад, алопуринол або расбуриказа). Біохімію крові контролюють, а відхилення негайно лікують.

Пневмоніт та інтерстиціальна хвороба легень

Повідомлялося про пневмоніт або інтерстиціальну хворобу легень, які можуть бути небезпечними для життя або летальними. Їх слід враховувати за респіраторних симптомів без виявленого збудника.

Спалах пухлини

Повідомлялося про спалах пухлини; він може спричиняти локалізований біль і набряк. За пацієнтами спостерігають і оцінюють наявність спалаху пухлини в критично важливих анатомічних зонах.

Картка пацієнта

У картці пацієнта описано поширені ознаки та симптоми СВЦ і неврологічної токсичності, включно з ICANS, а також випадки, коли слід негайно звернутися по медичну допомогу. Лікар, який призначає препарат, повинен обговорити ризики з пацієнтом і видати йому картку, яку той має завжди носити з собою та показувати кожному медичному працівнику.

Вакцинація

Живі та ослаблені живі вакцини не слід вводити одночасно з препаратом Ordspono. Дослідження у пацієнтів, які нещодавно отримали живі вакцини, не проводилися.

Простежуваність і допоміжні речовини

Назву та номер серії введеного препарату слід чітко зафіксувати (а також розчину людського альбуміну, якщо його використовують, як запропоновано в розділі 6.6). Ordspono містить полісорбат 80, який може спричиняти алергічні реакції.

Вагітність, грудне вигодовування та фертильність

• Контрацепція: жінкам репродуктивного віку слід використовувати ефективну контрацепцію під час лікування та щонайменше 6 місяців після останньої дози.
• Вагітність: даних щодо застосування у вагітних жінок і репродуктивних досліджень на тваринах немає. Людський IgG проникає через плаценту, і одронекстамаб може завдати шкоди плоду, зокрема спричинити В-клітинну лімфоцитопенію. Не рекомендується під час вагітності та жінкам з дітородним потенціалом, які не використовують контрацепцію.
• Грудне вигодовування: відомостей про перехід у молоко немає, але людський IgG може виділятися з молоком. Жінкам не слід годувати груддю під час лікування та щонайменше 6 місяців після останньої дози.
• Фертильність: даних у людини немає. Дослідження на тваринах не вказують на шкідливий вплив на чоловічі чи жіночі репродуктивні органи або показники фертильності.

Вплив на керування транспортом

Ordspono має незначний вплив на здатність керувати транспортними засобами та працювати з механізмами. Пацієнтів із СВЦ або іншими реакціями, що порушують свідомість, слід обстежити та рекомендувати їм не керувати транспортними засобами й не працювати з важкими чи потенційно небезпечними механізмами до їх вирішення.

Зберігати в холодильнику за 2–8 °C. Не заморожувати. Флакон зберігати в картонній коробці для захисту від світла. Препарат транспортується в холодовому ланцюгу від постачання до лікарні. Зберігання після розведення описано в розділі «Термін придатності».

• Невідкритий флакон: 3 роки.
• Розведений розчин для інфузії: хімічну та фізичну стабільність під час використання підтверджено до 24 годин за 2–8 °C для всіх доз; за кімнатної температури (20–25 °C) — до 6 годин для дози 0,2 мг, приготованої з людським альбуміном, і до 12 годин для доз 0,5 мг і більше. Розведений розчин викинути, якщо ці строки перевищено. З мікробіологічної точки зору препарат слід використовувати негайно.

Відпускається за рецептом (Rx), з обмеженням за призначенням лікаря. Ordspono можна вводити лише під наглядом медичного працівника, який має досвід діагностики та лікування онкологічних захворювань, за наявності медичної підтримки та тоцилізумабу для лікування тяжкого СВЦ. Це внутрішньовенна інфузія, яку проводять у лікарні, тому препарат постачається до лікарні, яка його вводить, з доставкою в холодовому ланцюгу за 2–8 °C.