Дурвалумаб

Дурвалумаб — повністю людське моноклональне антитіло класу імуноглобуліну G1 каппа (IgG1κ), яке вибірково блокує ліганд запрограмованої клітинної смерті 1 (PD-L1). Багато пухлин використовують PD-L1, щоб ухилятися від імунної системи; блокуючи його, дурвалумаб відновлює активність Т-клітин проти пухлини.

Механізм дії

• Ухилення від імунітету через PD-L1: експресія PD-L1 — адаптивна імунна відповідь. Запальні сигнали, як-от інтерферон гамма, індукують її на пухлинних клітинах і на імунних клітинах, пов’язаних із пухлиною.
• Сигналізація контрольної точки: PD-L1 зв’язується з PD-1 і CD80 (B7.1) на Т-клітинах, що знижує цитотоксичну активність Т-клітин, їхню проліферацію та вироблення цитокінів.
• Блокада: дурвалумаб блокує взаємодію PD-L1 з PD-1 і з CD80, що посилює протипухлинні імунні відповіді та підвищує активацію Т-клітин. Він вибірково діє на PD-L1 і не спрямований на PD-L2.
• Антитіло не вбиває клітини: дурвалумаб не викликає антитілозалежну клітинно-опосередковану цитотоксичність.
• З тремелімумабом: тремелімумаб, інгібітор CTLA-4, доповнює ефект на іншому етапі імунної відповіді; подвійна блокада PD-L1 і CTLA-4 посилювала протипухлинну активність у пухлинних моделях на мишах.
• Схеми дозування: моделювання експозиції, безпеки та ефективності не виявило очікуваної клінічно значущої різниці між 10 мг/кг кожні 2 тижні, 1 120 мг кожні 3 тижні та 1 500 мг кожні 4 тижні.

Фармакокінетика

• Абсорбція та експозиція: вводиться внутрішньовенно. У діапазоні 0,1–20 мг/кг експозиція зростає більш ніж пропорційно дозі при дозах нижче 3 мг/кг і пропорційно дозі при дозах від 3 мг/кг і вище. Рівноважний стан досягається приблизно через 16 тижнів.
• Розподіл: об’єм розподілу в рівноважному стані близько 5,64 л.
• Метаболізм і виведення: видаляється переважно шляхом розщеплення білків у ретикулоендотеліальній системі та опосередкованою мішенню елімінацією. Кліренс з часом знижується приблизно до 8,16 мл/год на 365-й день; ця зміна клінічно не значуща. Термінальний період напіввиведення — близько 18 діб.
• Комбінації: фармакокінетика клінічно не відрізнялася при введенні в монотерапії або з хіміотерапією, тремелімумабом чи олапарибом.
• Особливі групи пацієнтів: вік (19–96 років), маса тіла (31–149 кг), стать, антитіла до препарату, альбумін, ЛДГ, креатинін, розчинний PD-L1, тип пухлини, раса та статус за ECOG не мали клінічно значущого впливу. Легка та помірна ниркова недостатність не змінювала експозицію; тяжку недостатність не вивчали, але зміна функції нирок, як очікується, не вплине на експозицію, оскільки антитіла IgG виводяться не переважно нирками.

Дурвалумаб показаний дорослим:

• Недрібноклітинний рак легені (НДРЛ):
  • у комбінації з хіміотерапією на основі препаратів платини як неоад’ювантна терапія з подальшим застосуванням дурвалумабу в монотерапії як ад’ювантної терапії при резектабельному НДРЛ з високим ризиком рецидиву без мутацій EGFR і перебудов ALK;
  • у монотерапії при місцево-поширеному нерезектабельному НДРЛ, пухлини якого експресують PD-L1 не менш ніж на 1 % пухлинних клітин і захворювання якого не прогресувало після хіміопроменевої терапії на основі препаратів платини;
  • у комбінації з тремелімумабом і хіміотерапією на основі препаратів платини як терапія першої лінії метастатичного НДРЛ без сенсибілізуючих мутацій EGFR і ALK-позитивних мутацій.
• Дрібноклітинний рак легені (ДРЛ):
  • у монотерапії при ДРЛ обмеженої стадії (ДРЛ-ОС), захворювання якого не прогресувало після хіміопроменевої терапії на основі препаратів платини;
  • у комбінації з етопозидом і карбоплатином або цисплатином як терапія першої лінії ДРЛ поширеної стадії (ДРЛ-ПС).
• Рак жовчовивідних шляхів (BTC): у комбінації з гемцитабіном і цисплатином як терапія першої лінії нерезектабельного або метастатичного захворювання.
• Гепатоцелюлярна карцинома (ГЦК): як терапія першої лінії поширеної або нерезектабельної ГЦК, у монотерапії або в комбінації з тремелімумабом.
• Рак ендометрія: у комбінації з карбоплатином і паклітакселом як терапія першої лінії первинно поширеного або рецидивного раку ендометрія в пацієнток, яким показана системна терапія, з подальшою підтримувальною терапією одним дурвалумабом при захворюванні з дефіцитом системи репарації помилково спарених основ (dMMR) або дурвалумабом з олапарибом при захворюванні зі збереженою системою репарації помилково спарених основ (pMMR).
• М’язово-інвазивний рак сечового міхура (МІРСМ): у комбінації з гемцитабіном і цисплатином як неоад’ювантна терапія з подальшим застосуванням одного дурвалумабу як ад’ювантної терапії після радикальної цистектомії при резектабельному МІРСМ.
• Аденокарцинома шлунка або гастроезофагеального переходу (GC/GEJC): у комбінації з хіміотерапією FLOT як неоад’ювантна й ад’ювантна терапія з подальшою ад’ювантною терапією одним дурвалумабом при резектабельному захворюванні.

• Гіперчутливість до дурвалумабу або до будь-якої з допоміжних речовин.

При монотерапії дурвалумабом (4 642 пацієнти з різними типами пухлин) найчастішими реакціями (понад 10 %) були кашель або продуктивний кашель (18,1 %), діарея (15,1 %), висип (15,0 %), гарячка (12,5 %), артралгія (12,4 %), біль у животі (11,8 %), інфекції верхніх дихальних шляхів (11,8 %), гіпотиреоз (11,6 %) та свербіж (11,1 %). Найчастішими реакціями 3-го ступеня або вище (понад 2 %) були пневмонія (3,4 %) і підвищення АСТ або АЛТ (2,5 %). Лікування було припинено через небажані реакції в 3,9 % пацієнтів, найчастіше через пневмоніт (1,1 %) і пневмонію (0,8 %). При гепатоцелюлярній карциномі найчастішими були підвищення АСТ або АЛТ (20,3 %) і біль у животі (17,9 %).

У комбінації з хіміотерапією (2 244 пацієнти) найчастішими реакціями були нейтропенія (44,6 %), нудота (42,4 %), втомлюваність (41,2 %) та анемія (37,4 %), лікування було припинено в 6,2 %. У комбінації з тремелімумабом і хіміотерапією на основі препаратів платини (330 пацієнтів) це були анемія (49,7 %), нудота (41,5 %), нейтропенія (41,2 %) та втомлюваність (36,1 %). При одноразовій дозі тремелімумабу 300 мг при раку печінки (462 пацієнти) це були висип (32,5 %), свербіж (25,5 %), діарея (25,3 %) і біль у животі (19,7 %). При підтримувальній терапії олапарибом при раку ендометрія це були анемія (61,8 %), нудота (54,6 %), втомлюваність (54,2 %) та периферична нейропатія (51,7 %).

Дуже часті (≥1/10): інфекції верхніх дихальних шляхів, гіпотиреоз, кашель або продуктивний кашель, діарея, біль у животі, висип, свербіж, артралгія, гарячка. У комбінованих режимах також анемія, нейтропенія, тромбоцитопенія, лейкопенія, зниження апетиту, периферична нейропатія, нудота, блювання, запор, підвищення АСТ або АЛТ, алопеція, втомлюваність і периферичні набряки.

Часті (≥1/100 до <1/10): пневмонія, грип, кандидоз ротової порожнини, інфекції зубів і м’яких тканин ротової порожнини, гіпертиреоз, пневмоніт, дисфонія, гепатит, підвищення АСТ або АЛТ (у монотерапії), нічна пітливість, міалгія, підвищення креатиніну в крові, дизурія, периферичні набряки, інфузійна реакція. У комбінованих режимах також фебрильна нейтропенія, стоматит, коліт, дерматит, надниркова недостатність, тиреоїдит, підвищення амілази та ліпази, панкреатит.

Нечасті (≥1/1 000 до <1/100): імунна тромбоцитопенія, тиреоїдит, надниркова недостатність, гіпофізит або гіпопітуїтаризм, цукровий діабет 1 типу, міастенія гравіс, енцефаліт, міокардит, інтерстиціальне захворювання легень, коліт, панкреатит, дерматит, псоріаз, пемфігоїд, міозит, імуноопосередкований артрит, нефрит, неінфекційний цистит. З комбінаціями також панцитопенія, гострий інфаркт міокарда та тромбоемболія легеневої артерії.

Рідкісні (≥1/10 000 до <1/1 000): нецукровий діабет, увеїт, менінгіт, целіакія, екзокринна недостатність підшлункової залози, поліміозит, ревматична поліміалгія; з хіміотерапією також тромбоз глибоких вен і синдром Гієна — Барре.

Частота невідома: синдром Гієна — Барре та поперечний мієліт (післяреєстраційний період); з тремелімумабом також перфорація кишківника та товстої кишки.

Імуноопосередковані реакції при монотерапії дурвалумабом (об’єднані дані): пневмоніт 3,2 % (3-го ступеня в 0,8 %, з летальним наслідком у 0,2 %), гепатит 2,6 %, коліт або діарея 1,7 %, гіпотиреоз 8,3 %, гіпертиреоз 1,6 %, тиреоїдит 0,5 %, надниркова недостатність 0,5 %, нефрит 0,4 %, висип або дерматит 1,6 %, цукровий діабет 1 типу 0,1 % та інфузійні реакції 1,5 %. Більшість із них лікують кортикостероїдами та зміною терапії. З тремелімумабом коліт або діарея (7,3 %) і гепатит (3,5 %) виникали частіше, а в групі раку печінки гепатит розвинувся в 7,4 %. Імуноопосередкований пневмоніт виникав частіше в пацієнтів, які щойно завершили хіміопроменеву терапію: 9,9 % у дослідженні PACIFIC (місцево-поширений НДРЛ) і 11,8 % у дослідженні ADRIATIC (ДРЛ обмеженої стадії) проти 6,0 % і 3,0 % при плацебо.

• Системні кортикостероїди та імунодепресанти до початку лікування: не рекомендуються, за винятком фізіологічної дози (10 мг/добу преднізону або еквівалента, чи менше), оскільки можуть впливати на активність та ефективність дурвалумабу. Після початку лікування кортикостероїди та інші імунодепресанти можна використовувати для лікування імуноопосередкованих реакцій.
• Фармакокінетичні взаємодії: формальних досліджень немає. Оскільки дурвалумаб виводиться шляхом розщеплення білків, метаболічних взаємодій не очікується, а в дослідженнях комбінацій клінічно значущих взаємодій не виявлено.
• Живі ослаблені вакцини: пацієнти, які отримали таку вакцину протягом 30 днів до або після початку лікування, були виключені з досліджень; застосовувати з обережністю, зваживши користь і ризик.

Лікування повинен розпочинати й контролювати лікар, який має досвід лікування онкологічних захворювань. При місцево-поширеному НДРЛ експресію PD-L1 необхідно підтвердити валідованим тестом; при раку ендометрія статус репарації помилково спарених основ необхідно підтвердити валідованим тестом. Дурвалумаб вводять внутрішньовенною інфузією протягом 1 години, попередньо розвівши (див. SmPC), із використанням окремих пакетів і фільтрів для кожної інфузії. У поєднанні з хіміотерапією дурвалумаб вводять перед хіміотерапією в той самий день; у поєднанні з тремелімумабом спочатку вводять тремелімумаб, потім дурвалумаб, потім хіміотерапію, якщо її використовують. Дозування кожного препарату-партнера див. у його SmPC.

Рекомендована доза за показаннями

• Місцево-поширений НДРЛ (монотерапія): 10 мг/кг кожні 2 тижні або 1 500 мг кожні 4 тижні, максимум протягом 12 місяців.
• ДРЛ обмеженої стадії (монотерапія): 1 500 мг кожні 4 тижні, максимум протягом 24 місяців.
• ГЦК (монотерапія): 1 500 мг кожні 4 тижні до прогресування захворювання або неприйнятної токсичності.
• ГЦК з тремелімумабом: 1 500 мг разом з одноразовою дозою тремелімумабу 300 мг у циклі 1, день 1, потім один дурвалумаб кожні 4 тижні.
• Резектабельний НДРЛ: 1 500 мг з хіміотерапією на основі препаратів платини кожні 3 тижні до 4 циклів перед операцією, потім 1 500 мг окремо кожні 4 тижні до 12 циклів після операції.
• Метастатичний НДРЛ: 1 500 мг з тремелімумабом 75 мг і хіміотерапією на основі препаратів платини кожні 3 тижні протягом 4 циклів (12 тижнів), потім 1 500 мг кожні 4 тижні з підтримувальною терапією пеметрекседом залежно від гістології кожні 4 тижні; п’ята доза тремелімумабу 75 мг вводиться на тижні 16 разом із дурвалумабом.
• ДРЛ поширеної стадії: 1 500 мг з етопозидом і карбоплатином або цисплатином кожні 3 тижні протягом 4 циклів, потім 1 500 мг окремо кожні 4 тижні.
• Рак жовчовивідних шляхів: 1 500 мг з гемцитабіном і цисплатином кожні 3 тижні до 8 циклів, потім 1 500 мг окремо кожні 4 тижні.
• Рак ендометрія: 1 120 мг з карбоплатином і паклітакселом кожні 3 тижні щонайменше 4 і до 6 циклів, потім 1 500 мг кожні 4 тижні: окремо в пацієнток із dMMR або з олапарибом 300 мг двічі на добу в пацієнток із pMMR.
• М’язово-інвазивний рак сечового міхура: 1 500 мг з гемцитабіном і цисплатином кожні 3 тижні протягом 4 циклів перед операцією, потім 1 500 мг окремо кожні 4 тижні до 8 циклів після операції.
• Аденокарцинома шлунка або гастроезофагеального переходу: 1 500 мг з хіміотерапією FLOT кожні 4 тижні до 2 циклів перед операцією, потім 1 500 мг з FLOT кожні 4 тижні протягом 2 циклів і 1 500 мг окремо кожні 4 тижні до 10 циклів, усього до 12 циклів після операції.
• Тривалість: до прогресування захворювання (або рецидиву в ад’ювантній фазі) чи неприйнятної токсичності, у межах зазначених вище максимальних термінів. При місцево-поширеному НДРЛ клінічно стабільним пацієнтам із початковими ознаками прогресування рекомендується продовжувати лікування до підтвердження прогресування.
• Низька маса тіла: пацієнти з масою тіла 30 кг або менше отримують дозу залежно від маси тіла (10 мг/кг кожні 2 тижні або 20 мг/кг кожні 4 тижні в монотерапії; 20 мг/кг у комбінованих режимах), доки їхня маса тіла не перевищить 30 кг. У SmPC наведено інші порогові значення маси тіла для раку жовчовивідних шляхів і для доз тремелімумабу.

Зміна дози при побічних ефектах

Підвищення або зниження дози не рекомендується; натомість лікування призупиняють або припиняють залежно від типу та ступеня реакції.

• Пневмоніт або інтерстиціальне захворювання легень: 2-го ступеня — призупинити; 3-го або 4-го ступеня — остаточно відмінити.
• Гепатит: АСТ або АЛТ вище 3 і до 5 разів від верхньої межі норми (ВМН) або білірубін вище 1,5 і до 3 разів від ВМН — призупинити. АСТ або АЛТ вище 5 і до 10 разів від ВМН — призупинити дурвалумаб і остаточно відмінити тремелімумаб. АСТ або АЛТ вище 10 разів від ВМН, білірубін вище 3 разів від ВМН або АСТ чи АЛТ вище 3 разів за білірубіну вище 2 разів від ВМН — остаточно відмінити. При раку печінки застосовуються інші порогові значення.
• Коліт або діарея: 2-го ступеня — призупинити; 3-го ступеня при монотерапії дурвалумабом — призупинити; 3-го ступеня з тремелімумабом — остаточно відмінити тремелімумаб (дурвалумаб можна відновити після розв’язання); 4-го ступеня — остаточно відмінити. Перфорація кишківника будь-якого ступеня: остаточно відмінити.
• Ендокринні реакції (2–4-го ступеня): гіпертиреоз або тиреоїдит, а також надниркова недостатність або гіпофізит/гіпопітуїтаризм вимагають призупинення до клінічної стабілізації; при гіпотиреозі зміна лікування не потрібна. Замісна гормональна терапія проводиться за показаннями.
• Нефрит, висип або дерматит та інші імуноопосередковані реакції: призупинити при реакціях помірної тяжкості (наприклад, нефрит 2-го ступеня з креатиніном вище 1,5 і до 3 разів від ВМН, висип 2-го ступеня тривалістю понад 1 тиждень або висип 3-го ступеня); остаточно відмінити при реакціях 4-го ступеня та тяжкому нефриті.
• Міокардит, міастенія гравіс, енцефаліт, синдром Гієна — Барре та поперечний мієліт: остаточно відмінити.
• Інфузійні реакції: 1-го або 2-го ступеня — перервати або уповільнити інфузію; 3-го або 4-го ступеня — остаточно відмінити.
• Відновлення лікування: після затримки лікування можна відновити протягом 12 тижнів, якщо реакція зменшилася до 1-го ступеня або нижче, а доза кортикостероїду становить 10 мг преднізону або еквівалента на добу чи менше. Повторна імуноопосередкована реакція 3-го ступеня та будь-яка імуноопосередкована реакція 4-го ступеня вимагають остаточної відміни, за винятком ендокринних реакцій, що контролюються замісними гормонами.

Особливі групи пацієнтів

• Особи літнього віку (65 років і старші): корекції дози не потрібно.
• Ниркова недостатність: корекції не потрібно при легкій або помірній недостатності; даних при тяжкій недостатності замало для висновків.
• Печінкова недостатність: корекції не потрібно при легкій або помірній недостатності; даних при тяжкій недостатності замало для висновків.
• Діти та підлітки: безпеку та ефективність у віці до 18 років для дозволених показань не встановлено; дані відсутні.

Імуноопосередковані реакції

Дурвалумаб може викликати імуноопосередковані реакції практично в будь-якому органі. При підозрі на реакцію слід підтвердити причину або виключити інші причини. Залежно від тяжкості дурвалумаб (і тремелімумаб) призупиняють або остаточно відміняють і починають кортикостероїди або ендокринну терапію; коли реакція зменшується до 1-го ступеня або нижче, кортикостероїд знижують поступово протягом щонайменше 1 місяця. Якщо реакція посилюється або не зменшується, можна розглянути вищу дозу кортикостероїду або додаткові імунодепресанти.

Пневмоніт

Спостерігалися імуноопосередкований пневмоніт або інтерстиціальне захворювання легень, причому пневмоніт буває важко відрізнити від променевого пневмоніту. У дослідженні PACIFIC пневмоніт або променевий пневмоніт виник у 33,9 % пацієнтів, які отримували дурвалумаб, і в 24,8 % тих, хто отримував плацебо, а в дослідженні ADRIATIC — у 38,2 % і 30,2 %. Підозрюваний пневмоніт слід підтвердити візуалізацією та виключити інші причини. Події 2-го ступеня потребують преднізону 1–2 мг/кг/добу або еквівалента, а 3-го чи 4-го ступеня — метилпреднізолону 2–4 мг/кг/добу або еквівалента, у кожному випадку з подальшим поступовим зниженням дози.

Гепатит, коліт і перфорація кишківника

АЛТ, АСТ, загальний білірубін і лужну фосфатазу слід перевіряти до початку лікування та перед кожною інфузією. Гепатит і коліт лікують преднізоном 1–2 мг/кг/добу або еквівалентом з подальшим поступовим зниженням дози. Про перфорацію кишківника повідомлялося при комбінації з тремелімумабом; за підозри на неї будь-якого ступеня слід негайно звернутися до хірурга.

Ендокринні реакції

Можуть розвинутися гіпотиреоз, гіпертиреоз і тиреоїдит, надниркова недостатність, цукровий діабет 1 типу (який може вперше проявитися діабетичним кетоацидозом), а також гіпофізит або гіпопітуїтаризм. Функцію щитоподібної залози слід перевіряти до і під час лікування, а за пацієнтами спостерігати щодо симптомів інших станів. Лікування включає замісну гормональну терапію, інсулін або кортикостероїди за показаннями.

Нефрит, шкірні реакції та міокардит

Функцію нирок слід перевіряти до і під час лікування. Спостерігалися імуноопосередкований висип або дерматит, включно з пемфігоїдом; при застосуванні інгібіторів PD-1 повідомлялося про синдром Стівенса — Джонсона та токсичний епідермальний некроліз. Імуноопосередкований міокардит може бути смертельним; якщо покращення немає протягом 2–3 діб на тлі кортикостероїдів, слід негайно розпочати додаткову імуносупресію.

Інші імуноопосередковані реакції

Спостерігалися міастенія гравіс, поперечний мієліт, міозит, поліміозит, рабдоміоліз, менінгіт, енцефаліт, синдром Гієна — Барре, імунна тромбоцитопенія, імуноопосередкований артрит, панкреатит, увеїт, неінфекційний цистит і ревматична поліміалгія.

Інфузійні реакції

Повідомлялося про тяжкі інфузійні реакції. При 1-му або 2-му ступені можна розглянути премедикацію перед наступними інфузіями.

Раніше існуюче автоімунне захворювання

У пацієнтів з наявним автоімунним захворюванням дані спостережень вказують на вищий ризик імунних реакцій після інгібіторів контрольних точок; загострення основного захворювання були частими, але здебільшого легкими та керованими.

Запобіжні заходи, пов’язані із захворюванням і лікуванням

• Рак жовчовивідних шляхів: холангіт та інфекції жовчовивідних шляхів нерідкі, найчастіше за наявності біліарних стентів (14,5 % проти 8,2 % при плацебо з хіміотерапією в дослідженні TOPAZ-1). Ретельно спостерігати до та під час лікування.
• Рак ендометрія з олапарибом: при підтримувальній терапії олапарибом повідомлялося про парціальну червоноклітинну аплазію та автоімунну гемолітичну анемію. У разі підтвердження будь-якого з цих станів дурвалумаб та олапариб слід відмінити.
• Метастатичний НДРЛ у пацієнтів віком 75 років і старше: дані щодо режиму з тремелімумабом і хіміотерапією обмежені; користь і ризик слід оцінювати індивідуально.
• Пацієнти, виключені з досліджень: статус за ECOG 2 бали і більше, активне або перенесене протягом 2 років автоімунне захворювання, імунодефіцит, тяжкі імуноопосередковані реакції в анамнезі, потреба в системній імуносупресії, неконтрольоване захворювання, активний туберкульоз, гепатит B або C чи ВІЛ-інфекція. Застосовувати з обережністю, зваживши користь і ризик. Безпека одночасного профілактичного опромінення головного мозку при ДРЛ поширеної стадії невідома.

Вагітність, грудне вигодовування та фертильність

• Контрацепція: жінкам із збереженою дітородною функцією слід використовувати ефективну контрацепцію під час лікування та щонайменше 3 місяці після останньої дози.
• Вагітність: даних у людей немає. Порушення сигналізації PD-L1 збільшувало втрату плода в моделі вагітності в мишей, а IgG1 проникає через плаценту, тому дурвалумаб може завдати шкоди плоду. Його не рекомендовано під час вагітності та жінкам із збереженою дітородною функцією, які не використовують ефективну контрацепцію.
• Грудне вигодовування: невідомо, чи проникає він у грудне молоко; у молоці мавп виявлено низькі рівні. Ризик для дитини, яку годують груддю, виключити не можна, тому необхідно ухвалити рішення між припиненням грудного вигодовування та припиненням лікування чи відмовою від нього.
• Фертильність: даних у людей і тварин немає.

Простежуваність

Для покращення простежуваності біологічних лікарських засобів слід чітко фіксувати торговельну назву та номер серії введеного препарату.

Вплив на керування транспортними засобами

Дурвалумаб не впливає або має незначний вплив на здатність керувати транспортними засобами та працювати з механізмами.

Зберігати флакони в холодильнику за температури 2–8 °C. Не заморожувати. Зберігати в оригінальній упаковці для захисту від світла. Не порушувати холодовий ланцюг під час транспортування та поводження. Про зберігання після розведення див. розділ «Термін придатності».

• Невідкритий флакон: 3 роки.
• Розведений розчин: хімічну та фізичну стабільність під час використання доведено до 30 діб за 2–8 °C і до 24 годин за кімнатної температури (до 25 °C) з моменту приготування. З мікробіологічної точки зору приготований розчин слід використовувати негайно. Якщо його не використано одразу, відповідальність за зберігання несе користувач; зазвичай воно не повинно перевищувати 24 годин за 2–8 °C або 12 годин за кімнатної температури (до 25 °C), якщо тільки розведення не проводилося в контрольованих і валідованих асептичних умовах.

Лише за рецептом (Rx); лікування розпочинає та контролює лікар, який має досвід лікування онкологічних захворювань. Дурвалумаб вводять внутрішньовенною інфузією в лікарні або клініці, тому його постачають до лікарні чи клініки, яка його вводить, в умовах холодового ланцюга за 2–8 °C.