Епкорітамаб

Епкорітамаб — гуманізоване біспецифічне антитіло IgG1, отримане в клітинах яєчників китайського хом’ячка (CHO) за технологією рекомбінантної ДНК, яке одночасно зв’язується з CD20 на В-клітинах і з CD3 на Т-клітинах. Це приводить власні Т-клітини пацієнта в контакт із CD20-позитивними клітинами лімфоми й активує їх для знищення цих клітин.

Механізм дії

• Дві мішені: одне плече зв’язується з певним позаклітинним епітопом CD20 на В-клітинах (злоякісних клітинах і здорових клітинах В-клітинного ряду), інше — з CD3 на Т-клітинах. Активність залежить від одночасного зв’язування обох мішеней, що активує Т-клітину та призводить до Т-клітинно-опосередкованого знищення клітини, яка експресує CD20.
• Інактивована Fc-ділянка: Fc-ділянку інактивовано, що запобігає незалежним від мішені імунним ефектам, таким як антитілозалежна клітинна цитотоксичність (АЗКЦ), комплементзалежна цитотоксичність (КЗЦ) та антитілозалежний клітинний фагоцитоз (АЗКФ).
• З ритуксимабом: у доклінічних дослідженнях епкорітамаб і ритуксимаб не впливали один на одного та забезпечували взаємодоповнювальні NK-клітинно-опосередковану АЗКЦ і Т-клітинно-опосередковану цитотоксичність.
• Виснаження В-клітин: у пацієнтів із виявними циркулювальними В-клітинами на початку лікування епкорітамаб спричиняв швидке й стійке виснаження цих клітин.
• Т-клітини та цитокіни: кількість циркулювальних Т-клітин тимчасово знижується одразу після кожної дози в циклі 1, а потім збільшується в наступних циклах. Тимчасове помірне підвищення інтерферону-γ, TNF-α, IL-6, IL-2 та IL-10 відбувається переважно після першої повної дози 48 мг і досягає піку через 1–4 дні. Це вивільнення цитокінів лежить в основі синдрому вивільнення цитокінів.

Фармакокінетика

• Модель: фармакокінетику описує двокамерна популяційна модель з абсорбцією першого порядку після підшкірного введення та елімінацією, опосередкованою мішенню. Варіабельність між пацієнтами помірна або висока.
• Абсорбція: після підшкірної ін’єкції дози 48 мг максимальні концентрації при великоклітинній В-клітинній лімфомі спостерігаються приблизно через 3–4 дні. Наприкінці щотижневої схеми середньогеометрична максимальна концентрація становила 10,8 мкг/мл, а AUC за 7 днів — 68,9 доба·мкг/мл; мінімальна концентрація на 12-му тижні становила 8,4 мкг/мл. У рівноважному стані за схеми кожні 4 тижні максимальна концентрація становила 4,76 мкг/мл, а мінімальна — 1,2 мкг/мл.
• Розподіл: центральний об’єм розподілу 8,27 л; уявний об’єм розподілу в рівноважному стані 25,6 л.
• Метаболізм: безпосередньо не вивчався. Як і інші білкові лікарські засоби, епкорітамаб, як очікується, розщеплюється на невеликі пептиди та амінокислоти катаболічними шляхами.
• Елімінація: очікується насичуваний, опосередкований мішенню кліренс; середньогеометричний кліренс 0,441 л/добу. Період напіввиведення залежить від концентрації й становить близько 22 діб при повній дозі 48 мг до кінця третього циклу.
• Особливі групи пацієнтів: експозиція при фолікулярній лімфомі відповідає такій при великоклітинній В-клітинній лімфомі та подібна при 2-етапній і 3-етапній схемах, за винятком тимчасово нижчих мінімальних концентрацій у день 15 циклу 1 після дози 3 мг у 3-етапній схемі. Корекція дози не потрібна пацієнтам віком 65 років і старше, при нирковій недостатності легкого та середнього ступеня й при печінковій недостатності легкого ступеня.

Епкорітамаб застосовують у дорослих у монотерапії або (при фолікулярній лімфомі) разом із леналідомідом і ритуксимабом.

• Дифузна великоклітинна В-клітинна лімфома (ДВВКЛ): у монотерапії при рецидивуючій або рефрактерній ДВВКЛ після двох або більше ліній системної терапії.
• Фолікулярна лімфома (ФЛ), комбінація: разом із леналідомідом і ритуксимабом при рецидивуючій або рефрактерній ФЛ.
• Фолікулярна лімфома (ФЛ), монотерапія: у монотерапії при рецидивуючій або рефрактерній ФЛ після двох або більше ліній системної терапії.

• Гіперчутливість до епкорітамабу або до будь-якої з допоміжних речовин.

В основному дослідженні монотерапії (382 пацієнти з великоклітинною В-клітинною лімфомою або фолікулярною лімфомою після двох або більше ліній системної терапії) найчастішими побічними ефектами (≥20 %) були синдром вивільнення цитокінів (СВЦ), реакції в місці ін’єкції, втомлюваність, вірусна інфекція, нейтропенія, скелетно-м’язовий біль, гарячка та діарея. Серйозні реакції виникли у 50 % пацієнтів, найчастішою з них був СВЦ (34 %). Реакції з летальним наслідком виникли у 3,7 % (пневмонія 2,4 %, вірусна інфекція 1,0 %, ICANS 0,3 %). Реакції призвели до припинення лікування у 6,8 % пацієнтів і до затримки введення доз у 42 %. При застосуванні з леналідомідом і ритуксимабом (243 пацієнти) найчастішими реакціями (≥20 %) були нейтропенія, висип, інфекції верхніх дихальних шляхів, втомлюваність, діарея, реакції в місці ін’єкції, анемія, закреп, тромбоцитопенія, СВЦ, гіпогамаглобулінемія, COVID-19, гарячка та пневмонія; серйозні реакції виникли у 44 %, епкорітамаб було остаточно скасовано через реакцію у 6,6 %, а введення доз було відкладено у 70 %.

Дуже часті (≥1/10): інфекції: вірусна інфекція (включно з COVID-19, оперізувальним герпесом і цитомегаловірусною інфекцією), пневмонія, інфекція верхніх дихальних шляхів; кров і лімфатична система: нейтропенія, анемія, тромбоцитопенія, лімфопенія; імунна система: синдром вивільнення цитокінів, гіпогамаглобулінемія; обмін речовин і харчування: зниження апетиту; нервова система: головний біль; шлунково-кишковий тракт: діарея, біль у животі, нудота; шкіра: висип; кістково-м’язова система: скелетно-м’язовий біль; загальні порушення: реакції в місці ін’єкції, втомлюваність, гарячка, набряки. Також дуже часто при застосуванні з леналідомідом і ритуксимабом: безсоння, неврологічні зміни (такі як тремор, порушення пам’яті, порушення рівноваги або сплутаність свідомості), закреп, низький рівень калію в крові, підвищення АЛТ та АСТ.

Часті (≥1/100 до <1/10): інфекції: грибкова інфекція, сепсис, целюліт; новоутворення: спалах пухлини; кров: фебрильна нейтропенія; обмін речовин: гіпокаліємія, гіпофосфатемія, гіпомагніємія, синдром лізису пухлини; нервова система: нейротоксичний синдром, асоційований з імунними ефекторними клітинами (ICANS); серце: порушення серцевого ритму (включно з брадикардією та тахікардією); дихальна система: плевральний випіт; шлунково-кишковий тракт: блювання; шкіра: свербіж; лабораторні показники: підвищення АЛТ, АСТ, креатиніну в крові та лужної фосфатази, низький рівень натрію в крові. При застосуванні з леналідомідом і ритуксимабом також часто спостерігалися цитомегаловірусна інфекція, герпесвірусна інфекція та мукозит.

Нечасті (≥1/1 000 до <1/100): гемофагоцитарний лімфогістіоцитоз. При застосуванні з леналідомідом і ритуксимабом ICANS також був нечастим (0,8 %).

Важливі серйозні реакції:

• Синдром вивільнення цитокінів: при монотерапії за 2-етапною схемою СВЦ будь-якого ступеня виник у 58 % пацієнтів (ступеня 1 — у 35 %, ступеня 2 — у 21 %, ступеня 3 — у 2,4 %), найчастіше після першої повної дози (51 %), із медіаною часу до початку близько 19 годин після цієї дози; він минув у 99 % пацієнтів із медіаною тривалості 2 дні. За 3-етапною схемою при фолікулярній лімфомі він виник у 49 % (без ступеня 3 і вище), а при застосуванні з леналідомідом і ритуксимабом — у 26 % (без ступеня 3 і вище). Найчастіші ознаки — гарячка, артеріальна гіпотензія та гіпоксія.
• ICANS: виник у 4,7 % пацієнтів, які отримували монотерапію (ступеня 1 — у 3,1 %, ступеня 2 — у 1,3 %, один випадок із летальним наслідком); медіана часу до першого прояву становила 18 днів після початку лікування, і 94 % випадків минули на тлі підтримувальної терапії.
• Серйозні інфекції: у 25 % пацієнтів із великоклітинною В-клітинною лімфомою та у 32 % із фолікулярною лімфомою при монотерапії, а також у 33 % при комбінації, переважно COVID-19 і пневмонія; інфекції з летальним наслідком виникли у 4,2 % та 3,7 % у двох групах монотерапії відповідно.
• Нейтропенія: 28 % при монотерапії (23 % ступеня 3 або 4) і 74 % при комбінації (27 % ступеня 3, 42 % ступеня 4).
• Синдром лізису пухлини та спалах пухлини: синдром лізису пухлини виник у 1,0 %, а спалах пухлини — у 1,6 % пацієнтів, які отримували монотерапію.

• Дослідження взаємодій не проводилися.
• Субстрати CYP450: тимчасове підвищення прозапальних цитокінів після застосування епкорітамабу може пригнічувати активність ферментів CYP450. Під час початку застосування епкорітамабу в пацієнтів, які приймають субстрати CYP450 з вузьким терапевтичним індексом, слід розглянути терапевтичний моніторинг.
• Леналідомід і ритуксимаб: відомості про премедикацію, зміну доз і взаємодії див. в їхніх SmPC. У доклінічних дослідженнях ритуксимаб функціонально не впливав на епкорітамаб.
• Антигіпертензивні препарати: у циклі 1 їх не застосовують протягом 24 годин перед кожним введенням епкорітамабу (див. «Застосування та дозування»).

Епкорітамаб слід вводити лише під наглядом медичного працівника, який має кваліфікацію в протипухлинній терапії. Перед введенням у циклі 1 має бути доступна принаймні одна доза тоцилізумабу для застосування при СВЦ, і має бути можливість отримати ще одну дозу протягом 8 годин після попередньої дози тоцилізумабу. За пацієнтами спостерігають щодо ознак і симптомів СВЦ та ICANS після кожного введення та ведуть їх відповідно до чинних клінічних рекомендацій.

Схема дозування: дифузна великоклітинна В-клітинна лімфома (монотерапія)

2-етапна схема поступового підвищення дози в 28-денних циклах:

• Цикл 1 (щотижня): день 1 — 0,16 мг (праймінгова доза); день 8 — 0,8 мг (проміжна доза); день 15 — 48 мг (перша повна доза); день 22 — 48 мг.
• Цикли 2–3 (щотижня): 48 мг у дні 1, 8, 15 і 22.
• Цикли 4–9 (кожні два тижні): 48 мг у дні 1 і 15.
• Цикл 10 і далі (кожні чотири тижні): 48 мг у день 1.
• Лікування продовжують до прогресування захворювання або неприйнятної токсичності.

Схема дозування: фолікулярна лімфома (монотерапія)

3-етапна схема поступового підвищення дози в 28-денних циклах:

• Цикл 1 (щотижня): день 1 — 0,16 мг (праймінгова доза); день 8 — 0,8 мг (проміжна доза); день 15 — 3 мг (друга проміжна доза); день 22 — 48 мг (перша повна доза).
• Цикли 2–3 (щотижня): 48 мг у дні 1, 8, 15 і 22.
• Цикли 4–9 (кожні два тижні): 48 мг у дні 1 і 15.
• Цикл 10 і далі (кожні чотири тижні): 48 мг у день 1.
• Лікування продовжують до прогресування захворювання або неприйнятної токсичності.

Схема дозування: фолікулярна лімфома з леналідомідом і ритуксимабом

Епкорітамаб вводять протягом загалом 12 циклів по 28 днів або до прогресування захворювання чи неприйнятної токсичності — залежно від того, що настане раніше:

• Цикл 1 (щотижня): день 1 — 0,16 мг; день 8 — 0,8 мг; день 15 — 3 мг; день 22 — 48 мг (перша повна доза).
• Цикли 2–3 (щотижня): 48 мг у дні 1, 8, 15 і 22.
• Цикли 4–12 (кожні чотири тижні): 48 мг у день 1.
• Леналідомід: 20 мг внутрішньо один раз на добу з 1-го по 21-й день циклів 1–12.
• Ритуксимаб: 375 мг/м² внутрішньовенно щотижня в циклі 1 (дні 1, 8, 15 і 22) і кожні 4 тижні в циклах 2–5 (день 1).

Премедикація, гідратація та профілактика

• Цикл 1, усі пацієнти: кортикостероїд (дексаметазон 15 мг — кращий вибір, або преднізолон 100 мг, або еквівалент, внутрішньо чи внутрішньовенно) за 30–120 хвилин до кожної щотижневої дози та протягом трьох послідовних днів після кожної щотижневої дози; а також дифенгідрамін 50 мг (внутрішньо чи внутрішньовенно) або еквівалент і парацетамол 650–1 000 мг внутрішньо за 30–120 хвилин до кожної щотижневої дози.
• Цикл 2 і далі: пацієнти, у яких при попередній дозі був СВЦ ступеня 2 або 3, знову отримують кортикостероїд перед наступною дозою та протягом трьох послідовних днів після неї, доки не буде введено дозу без СВЦ будь-якого ступеня. Премедикацію, що застосовується для комбінованих препаратів, можна використовувати й для епкорітамабу, якщо дози не менші за еквівалентні.
• Профілактика інфекцій: під час лікування наполегливо рекомендується профілактика пневмонії, спричиненої Pneumocystis jirovecii, та герпесвірусних інфекцій.
• Гідратація в циклі 1 (якщо немає медичних протипоказань): 2–3 л рідини протягом 24 годин до та протягом 24 годин після кожної дози; антигіпертензивні препарати не застосовують протягом 24 годин перед кожною дозою; 500 мл ізотонічного розчину внутрішньовенно в день кожної дози перед ін’єкцією.
• Ризик лізису пухлини: пацієнти з підвищеним ризиком клінічного синдрому лізису пухлини повинні отримувати гідратацію та препарат, що знижує рівень сечової кислоти.

Ведення СВЦ та ICANS

СВЦ та ICANS оцінюють за консенсусними критеріями ASTCT. Спочатку слід виключити інші причини гарячки, гіпоксії, артеріальної гіпотензії або неврологічних симптомів.

• СВЦ, ступінь 1: підтримувальна терапія (жарознижувальні, внутрішньовенні рідини); можна розпочати дексаметазон; розглянути тоцилізумаб у пацієнтів літнього віку, з високим пухлинним навантаженням, циркулювальними пухлинними клітинами або гарячкою, що не відповідає на жарознижувальні. Призупинити застосування епкорітамабу до розв’язання явища.
• СВЦ, ступінь 2: підтримувальна терапія; слід розглянути дексаметазон 10–20 мг на добу, рекомендується тоцилізумаб. Призупинити застосування епкорітамабу до розв’язання.
• СВЦ, ступінь 3: дексаметазон (10–20 мг внутрішньовенно кожні 6 годин) і тоцилізумаб; при рефрактерності — інші імунодепресанти та метилпреднізолон 1 000 мг на добу. Призупинити застосування епкорітамабу до розв’язання; скасувати, якщо СВЦ ступеня 3 триває понад 72 години або якщо виникає більше двох окремих явищ ступеня 3.
• СВЦ, ступінь 4: остаточне скасування з тим самим лікуванням, що й при ступені 3.
• Доза тоцилізумабу: 8 мг/кг внутрішньовенно протягом 1 години (не більше 800 мг на дозу), за потреби повторно не раніше ніж через 8 годин, максимум 2 дози протягом 24 годин.
• ICANS, ступінь 1–2: дексаметазон (10 мг внутрішньовенно кожні 12 годин при ступені 1; 10–20 мг кожні 12 годин при ступені 2); розглянути неседативний протисудомний препарат, наприклад леветирацетам. Призупинити застосування епкорітамабу до розв’язання.
• ICANS, ступінь 3–4: дексаметазон 10–20 мг внутрішньовенно кожні 6 годин, за відсутності відповіді — метилпреднізолон 1 000 мг на добу, а також неседативний протисудомний препарат. Остаточно скасувати епкорітамаб.
• ICANS з СВЦ: антицитокінова терапія не рекомендується при ICANS без СВЦ; за супутнього СВЦ, за можливості, краще альтернатива тоцилізумабу (анакінра або силтуксимаб). У разі комбінації розглянути призупинення леналідоміду до розв’язання явища.

Зміна дози при інших небажаних реакціях

• Інфекції (ступені 1–4): призупинити застосування епкорітамабу в пацієнтів з активною інфекцією до її розв’язання; розглянути остаточне скасування при ступені 4.
• Нейтропенія: призупинити, якщо абсолютна кількість нейтрофілів нижча за 0,5 ×10⁹/л, доки вона не стане 0,5 ×10⁹/л або вищою. Розглянути гранулоцитарний колонієстимулювальний фактор (Г-КСФ) при фебрильній нейтропенії та повторюваній нейтропенії ступеня 3 або вище.
• Тромбоцитопенія: призупинити, якщо кількість тромбоцитів нижча за 50 ×10⁹/л, доки вона не стане 50 ×10⁹/л або вищою.
• Інші небажані реакції ступеня 3 або вище: призупинити до зменшення токсичності до ступеня 1 або до вихідного рівня.

Пропущені або відкладені дози

Потрібен повторний цикл праймінгу (ідентичний циклу 1, зі стандартною профілактикою СВЦ), після чого лікування відновлюють у день 1 наступного запланованого циклу:

• Дифузна великоклітинна В-клітинна лімфома: понад 8 днів між дозами 0,16 мг і 0,8 мг, понад 14 днів між дозою 0,8 мг і першою дозою 48 мг або понад 6 тижнів між дозами 48 мг.
• Фолікулярна лімфома: понад 8 днів між дозами 0,16 мг і 0,8 мг, понад 8 днів між дозами 0,8 мг і 3 мг, понад 14 днів між дозою 3 мг і першою дозою 48 мг або понад 6 тижнів між будь-якими двома дозами 48 мг.

Особливі групи пацієнтів

• Пацієнти літнього віку: корекція дози не потрібна пацієнтам віком 65 років і старше.
• Ниркова недостатність: корекція не потрібна при легкому та середньому ступені. Не вивчався при тяжкій нирковій недостатності аж до термінальної стадії, тому рекомендації щодо дози надати неможливо.
• Печінкова недостатність: корекція не потрібна при легкому ступені. Не вивчався при тяжкому ступені, а дані при середньому ступені обмежені, тому рекомендації щодо дози при середньому та тяжкому ступені надати неможливо.
• Діти та підлітки: безпека й ефективність у віці до 18 років не встановлені; дані відсутні.

Спосіб введення

Лише підшкірна ін’єкція, переважно в нижню частину живота або стегно. Місце ін’єкції слід чергувати між лівим і правим боком, особливо під час щотижневої схеми (цикли 1–3). Вказівки щодо розведення перед введенням див. у розділі 6.6 SmPC.

Простежуваність

Для покращення простежуваності біологічних препаратів необхідно чітко реєструвати назву та номер серії введеного препарату.

Синдром вивільнення цитокінів

СВЦ може бути небезпечним для життя або смертельним. Найчастіші ознаки — гарячка, низький артеріальний тиск і низький рівень кисню в крові; також виникають озноб, прискорене серцебиття, головний біль і задишка. Більшість випадків виникає в циклі 1 і пов’язана з першою повною дозою. Для зниження ризику проводять профілактику кортикостероїдом, за пацієнтами спостерігають після кожного введення, а за перших ознак розпочинають підтримувальну терапію тоцилізумабом та/або кортикостероїдами. Пацієнтам рекомендують звернутися до своєї медичної команди та негайно звернутися по медичну допомогу, якщо симптоми виникнуть у будь-який час. Для лікування може знадобитися відстрочення або скасування епкорітамабу.

Гемофагоцитарний лімфогістіоцитоз

Повідомлялося про гемофагоцитарний лімфогістіоцитоз (ГЛГ), включно з випадками з летальним наслідком. Це небезпечний для життя синдром із гарячкою, шкірним висипом, збільшенням лімфатичних вузлів, збільшенням печінки або селезінки та зниженням показників крові. Про ГЛГ слід подумати, якщо СВЦ має нетиповий вигляд або триває довше, ніж очікувалося. У разі підозри введення епкорітамабу переривають для діагностичного обстеження та лікування; у разі підтвердження епкорітамаб скасовують.

Нейротоксичний синдром, асоційований з імунними ефекторними клітинами (ICANS)

Відзначався ICANS, включно з явищами з летальним наслідком. Він може проявлятися афазією, зміною рівня свідомості, порушенням когнітивних навичок, руховою слабкістю, судомами та набряком головного мозку. Більшість випадків виникає в циклі 1, але деякі починаються пізніше. За пацієнтами спостерігають щодо ознак і симптомів, за потреби лікують кортикостероїдами та неседативними протисудомними препаратами й повідомляють їм, що початок може бути відстроченим і що за появи симптомів потрібно негайно звернутися по медичну допомогу.

Інфекції та низькі показники крові

Епкорітамаб підвищує ризик серйозних і смертельних інфекцій. Його слід уникати в пацієнтів із клінічно значущою активною системною інфекцією, а профілактичні протимікробні препарати слід призначати за показаннями (зокрема проти Pneumocystis jirovecii та герпесвірусів). Нейтропенія, тромбоцитопенія та гіпогамаглобулінемія виникають часто або дуже часто, тому необхідний контроль показників крові, а введення доз призупиняють, як описано вище.

Синдром лізису пухлини та спалах пухлини

Повідомлялося про синдром лізису пухлини та спалах пухлини. Пацієнти з вищим ризиком клінічного синдрому лізису пухлини повинні отримувати гідратацію та препарат, що знижує рівень сечової кислоти.

Вагітність, грудне вигодовування та фертильність

• Тест на вагітність і контрацепція: у жінок, які можуть завагітніти, перед початком лікування слід підтвердити відсутність вагітності. Їм слід використовувати ефективну контрацепцію під час лікування та щонайменше 4 місяці після останньої дози.
• Вагітність: з огляду на механізм дії, епкорітамаб може завдати шкоди плоду, включно з виснаженням В-клітин і зміною імунних відповідей, оскільки антитіла IgG1 проникають через плаценту. Даних про застосування в вагітних жінок немає, дослідження репродукції на тваринах не проводилися. Застосування не рекомендується під час вагітності та в жінок дітородного віку, які не використовують контрацепцію.
• Грудне вигодовування: IgG присутній у грудному молоці, тому грудне вигодовування слід припинити на час лікування та щонайменше на 4 місяці після останньої дози.
• Фертильність: дослідження фертильності не проводилися, вплив на чоловічу та жіночу фертильність невідомий.

Допоміжні речовини

Кожен флакон містить 28,8 мг сорбітолу та 0,42 мг полісорбату 80 (допоміжні речовини з відомою дією); відповідні запобіжні заходи див. в SmPC.

Вплив на здатність керувати транспортними засобами

Епкорітамаб має значний вплив на здатність керувати транспортними засобами та працювати з механізмами. Через можливість розвитку ICANS у пацієнтів є ризик порушення свідомості, і їм слід бути обережними під час водіння, їзди на велосипеді або роботи з важкими чи потенційно небезпечними механізмами та уникати цього за наявності симптомів.

Зберігати й транспортувати в холодильнику за температури 2–8 °C. Не заморожувати. Флакон зберігати в картонній коробці для захисту від світла. Це продукт холодового ланцюга, і він має залишатися за температури 2–8 °C протягом усього зберігання та транспортування до місця введення. Після розведення розчин слід використати негайно; в іншому разі стабільність під час використання підтверджена протягом 24 годин за 2–8 °C, зокрема до 12 годин за кімнатної температури (20–25 °C). Слід звести до мінімуму вплив денного світла, дати розчину досягти кімнатної температури перед введенням і утилізувати невикористаний розчин після закінчення допустимого терміну зберігання.

Невідкритий флакон: 2 роки. Розведений або приготовлений епкорітамаб: 24 години за 2–8 °C, зокрема до 12 годин за кімнатної температури (20–25 °C). З мікробіологічної точки зору препарат слід використати негайно; в іншому разі час і умови зберігання під час використання перебувають у відповідальності користувача й зазвичай не повинні перевищувати 24 годин за 2–8 °C, якщо тільки розведення не проводилося в контрольованих і валідованих асептичних умовах.

Лише за рецептом (Rx), обмежений відпуск за рецептом лікаря: лікування проводять під наглядом медичного працівника, який має кваліфікацію в протипухлинній терапії. Епкорітамаб — підшкірна ін’єкція, яку вводить медичний працівник, тому він постачається до лікарні чи клініки, яка його вводить, як продукт холодового ланцюга за 2–8 °C. У місці введення тоцилізумаб має бути доступним до введення в циклі 1.