Інсулін лізпро

Insulin lispro — швидкодіючий аналог людського інсуліну, отриманий технологією рекомбінантної ДНК, і перший комерційно доступний інсуліновий аналог. Він відрізняється від людського інсуліну транспозицією B28(Pro→Lys)/B29(Lys→Pro) — замінюючи пролін у B28 на лізин і лізин у B29 на пролін. Ця заміна руйнує гідрофобну поверхню, що зумовлює самоасоціацію: звичайний людський інсулін утворює стабільні гексамери у фармацевтичному розчині, які мають дисоціювати до мономерів перед підшкірною абсорбцією, тоді як lispro існує переважно у вигляді мономерів і димерів, що дозволяє значно швидшу абсорбцію.

Механізм дії

Insulin lispro має ті ж фізіологічні ефекти, що й ендогенний інсулін:

• Клітинне поглинання глюкози: зв’язується з інсуліновими рецепторами на м’язових і жирових клітинах, полегшуючи надходження глюкози.
• Печінкові ефекти: пригнічує глікогеноліз і глюконеогенез, зменшуючи вихід глюкози з печінки.
• Синтез глікогену: сприяє зберіганню глюкози в печінці та м’язах.
• Метаболізм ліпідів: пригнічує ліполіз і продукцію кетонів.
• Метаболізм білків: збільшує поглинання амінокислот і синтез білка.

Фармакокінетика

Параметр	Insulin Lispro	Звичайний людський інсулін
Початок дії	10–15 хвилин	30–60 хвилин
Піковий ефект	30–90 хвилин	2–4 години
Тривалість	3–5 годин	6–8 годин

Швидкий початок дії та коротша тривалість дозволяють введення безпосередньо перед, під час або одразу після їди — забезпечуючи кращий контроль постпрандіальної глюкози та більшу гнучкість прийому їжі, ніж звичайний людський інсулін.

• Біодоступність: 55–77 % після підшкірного введення (залежить від дози).
• Об’єм розподілу: залежить від дози. При 0,1 ОД/кг п/ш: 1,55 л/кг; при 0,2 ОД/кг п/ш: 0,72 л/кг. В/в Vd: 0,13 л/кг.
• Зв’язування з білками: не застосовно — інсулін не зв’язується з білками плазми у терапевтичних концентраціях.
• Метаболізм: деградує ферментом, що розкладає інсулін (IDE), у печінці, нирках і м’язах; активних метаболітів немає. Дані тваринних моделей показують розподіл до печінки та нирок як основних місць деградації; комплексне профілювання метаболітів у людини обмежене.
• Період напіввиведення: приблизно 1 година (підшкірно); коротший за звичайний інсулін (~1,5 год п/ш). В/в період напіввиведення приблизно 0,85–0,92 години.
• Кліренс: 21,0 мл/хв/кг при дозі 0,1 ОД/кг; 9,6 мл/хв/кг при дозі 0,2 ОД/кг (дозозалежний нелінійний кліренс).
• Виведення: нирками у вигляді продуктів деградації.

• Контроль постпрандіальної глюкози: переважає звичайний інсулін, з постпрандіальними екскурсіями глюкози на 20–40 мг/дл нижчими та плавнішими добовими профілями.
• HbA1c: співставне або дещо краще зниження порівняно зі звичайним інсуліном у базально-болюсних режимах.
• Гіпоглікемія: подібна або нижча загальна частота порівняно зі звичайним інсуліном; нічна гіпоглікемія знижена на 30–50 %.
• Застосування з помпою: добре підходить для безперервної підшкірної інсулінової інфузії (CSII) завдяки стабільній фармакокінетиці.

• Цукровий діабет 1 типу: як частина базально-болюсного режиму, для помпової інсулінотерапії та для корекції гіперглікемії.
• Цукровий діабет 2 типу: коли потрібна інсулінотерапія перед їжею, у комбінації з базальним інсуліном або пероральними антидіабетичними препаратами.
• Гестаційний діабет: коли дієти та фізичних навантажень недостатньо.
• Гострі стани: діабетичний кетоацидоз (внутрішньовенне введення), гіперглікемічні невідкладні стани, периопераційний контроль глікемії, інтенсивна терапія.

Затверджено для застосування у дорослих, підлітків та дітей.

• Гіперчутливість до insulin lispro або до будь-якої з допоміжних речовин.
• Активна гіпоглікемія: не вводити під час епізодів гіпоглікемії.

Застосовувати з обережністю / необхідна корекція дози: порушення функції нирок або печінки, гостре захворювання, зміни фізичної активності, зміни в дієті.

Дуже часті: гіпоглікемія — найпоширеніший побічний ефект. Симптоми від тремтіння, пітливості, голоду та пальпітацій до сплутаності, судом або втрати свідомості у тяжких випадках.

Часті (1–10 %): реакції в місці ін’єкції (ліпогіпертрофія, ліпоатрофія, почервоніння, набряк, свербіж, біль), набір ваги (зазвичай 2–4 кг при інтенсивній терапії), набряки (особливо при ініціації або інтенсифікації інсуліну).

Нечасті (< 1 %): локальні або системні алергічні реакції, анафілаксія (дуже рідко), гіпокаліємія, затримка натрію.

Рідкісні: антитіла до інсуліну (зазвичай клінічно незначущі), минущі зорові порушення внаслідок змін контролю глюкози, що впливають на гідратацію кришталика.

Препарати, що підвищують ризик гіпоглікемії: пероральні антидіабетичні засоби, інгібітори АПФ, фібрати, флуоксетин, інгібітори МАО, високі дози саліцилатів, сульфаніламідні антибіотики, алкоголь.

Препарати, що знижують ефект інсуліну: кортикостероїди, тіазидні діуретики, гормони щитоподібної залози, гормон росту, симпатоміметики, даназол, атипові антипсихотики.

Препарати, що можуть змінювати потребу в інсуліні: бета-блокатори (також можуть маскувати симптоми гіпоглікемії), алкоголь (підвищує ризик гіпоглікемії, особливо натще), клонідин, солі літію.

Insulin lispro вводиться підшкірно або шляхом безперервної підшкірної інфузії (інсулінова помпа). Внутрішньовенне введення зарезервоване для клінічних умов, таких як DKA.

Місця ін’єкцій

Живіт (найшвидша абсорбція), стегна, плечі та сідниці. Чергувати місця в межах однієї анатомічної ділянки для запобігання ліподистрофії. Дотримуватися відстані щонайменше 1 см між точками ін’єкції.

Терміни

• Вводити за 0–15 хвилин до початку прийому їжі.
• У певних ситуаціях можна вводити безпосередньо перед, під час або протягом 20 хвилин після початку прийому їжі.

Індивідуалізація дози

Загальна добова потреба в інсуліні зазвичай становить 0,5–1,0 ОД/кг/добу, з широкими варіаціями. У базально-болюсному режимі приблизно 50 % загальної добової дози зазвичай дається як базальний інсулін і 50 % — як прандіальний інсулін (insulin lispro), розподілений на основні прийоми їжі.

Методи прандіального дозування:

• Підрахунок вуглеводів: наприклад, 1 одиниця на 10–15 г вуглеводів плюс корекційний компонент за підвищеною глюкозою.
• Фіксована доза: стабільне споживання вуглеводів під час прийомів їжі з фіксованою дозою на кожен прийом їжі.

Корекційні дози: на основі фактора чутливості до інсуліну — зазвичай 1 одиниця знижує глюкозу на 30–50 мг/дл.

Особливі групи пацієнтів

• Цукровий діабет 1 типу: потребує базально-болюсного режиму; титрувати за моніторингом глюкози.
• Цукровий діабет 2 типу: часто нижчі початкові потреби; можна починати з ~4 одиниць на прийом їжі.
• Порушення функції нирок/печінки: потреба в інсуліні може знижуватися; ретельно контролювати.
• Вагітність: потреба зазвичай зростає в 2-му та 3-му триместрах.
• Літні: можуть мати знижену потребу та вищий ризик гіпоглікемії.
• Діти: вагозалежне дозування з частим коригуванням.

Застосування з інсуліновою помпою

Затверджено для безперервної підшкірної інсулінової інфузії. Змінювати місце інфузії кожні 2–3 дні. Не змішувати з іншими інсулінами в резервуарі помпи.

Змішування з іншими інсулінами

• Можна змішувати з NPH-інсуліном: набирати insulin lispro першим, вводити одразу після змішування.
• Не змішувати з аналогами тривалої дії (наприклад, інсулін глюлізин, детемір, деглюдек).

Гіпоглікемія

• Легкі–помірні симптоми (свідомий пацієнт): ввести 15–20 г швидких вуглеводів (таблетки глюкози, сік, звичайна газована вода); перевірити глюкозу через 15 хвилин; повторити за потреби.
• Тяжкі симптоми (без свідомості): ввести глюкагон навченою особою або негайно викликати швидку.
• Профілактика: регулярний моніторинг глюкози, постійний час прийомів їжі, корекції при фізичних навантаженнях, наявність джерела глюкози, медичний браслет.

Менеджмент під час хвороби

Продовжувати інсулін навіть при відмові від їжі. Контролювати глюкозу кожні 2–4 години. Перевіряти кетони при глюкозі > 240 мг/дл. Підтримувати гідратацію. Звертатися до лікаря при стійкій високій глюкозі або кетонах.

Фізичні навантаження

Підвищують чутливість до інсуліну та поглинання глюкози — може знадобитися зниження дози або додаткові вуглеводи. Уникати ін’єкцій у ділянки, що піддаватимуться навантаженню.

Нерозпізнавання гіпоглікемії

Деякі пацієнти втрачають здатність розпізнавати симптоми гіпоглікемії, особливо при тривалому діабеті, частій гіпоглікемії або інтенсивній терапії. Необхідні менш суворі глікемічні цілі та частіший моніторинг.

Подорожі

Перевозити інсулін у ручній поклажі з рецептом/медичним листом. Враховувати зміну часових поясів. Брати додатковий інсулін і витратні матеріали. Тримати інсулін у прохолоді, але ніколи не заморожувати.

Вагітність і грудне вигодовування

Інсулін — перевага в період вагітності. Сумісний з грудним вигодовуванням; контролювати глюкозу, оскільки потреба може зменшуватися після пологів.

Вплив на здатність керувати транспортом

Гіпоглікемія може порушити здатність безпечно керувати. Перевіряти глюкозу перед керуванням, мати джерело глюкози у транспорті та зупинитися при появі симптомів.

Нерозкриті флакони/ручки: зберігати в холодильнику при 2–8 °C в оригінальній упаковці. Не заморожувати. Берегти від нагрівання та світла.

Відкриті флакони: можна зберігати в холодильнику (2–8 °C) або при кімнатній температурі (нижче 30 °C). Використати протягом 28 днів.

Відкриті ручки: не зберігати в холодильнику після першого використання; зберігати при кімнатній температурі (нижче 30 °C). Використати протягом 28 днів. Берегти від прямого тепла та світла.

Резервуари помп: змінювати кожні 48 годин. Не піддавати дії температур вище 37 °C.

Ніколи не використовувати заморожений інсулін. Утилізувати, якщо розчин став каламутним, загущеним або змінив колір. Тримати поза досяжністю дітей.

24–36 місяців нерозкритого, залежно від форми. Після відкриття — 28 днів. Не використовувати після закінчення терміну придатності.

Відпускається за рецептом.